ВЕЛЕТ — ЕТИМОЛОГІЯ

ве́лет

загальноприйнятої етимології не має;
можливо, пов’язане з стсл. велии, укр. вели́кий (Brückner AfSlPh 42, 138);
зіставлялося з слат. Veletabi, назвою західнослов’янського племені у Мекленбурзі (Mikl. EW 394, за Шафариком), з лат. valēre «бути сильним» (Walde –Hofm. II 464; Fick І 541), з дірл. flaith «володіння» (Schachmatow AfSlPh 33, 87–89), з пcл. *voldti «володіти», лит. veldeti «тс.», valdýti «керувати» (Критенко Вступ 520) та ін;
р. [ве́лет, волот], бр. во́лат «богатир», др. волотъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ве́лень
велете́нський
ве́летень
ве́летка
ве́летній
вели́нний «дуже великий»
ве́лит
ве́литень
вели́тський
Етимологічні відповідники

Слово Мова
во́лат «богатир» білоруська
flaith «володіння» давньоірландська
волотъ давньоруська
valēre «бути сильним» латинська
veldeti «тс.» литовська
ве́лет російська
Veletabi середньолатинська
велии старослов’янська
вели́кий українська
волот українська
*voldti «володіти» ?
valdýti «керувати» ?



Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.