ВАРУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, спільнослов’янське запозичення з давньоверхньонімецької мови (двн. (bi)warōn «зберігати, берегти», нвн. wáhren «тс.»);

необґрунтовано вважається (Machek ESJČ 678) власним слов’янським, спорідненим з німецьким;

р. [варова́ть] «оберігати», [варя́ть] «попереджати, оберігати», [вари́ть] «тс.», бр. [варава́ць́ «обумовлювати», др. варовати «зберегти, захистити», п. warować «стерегти, застерігати», ч. varovati «попереджати, застерігати», слц. varovat’ «тс.», болг. ва́рам, ва́рвам «не непокою», схв. вȁрати, вȁровати «оберігати» слн. várovati «тс.»;

очевидно, запозичення з польської мови;

п. wara «тс.» пов’язане з warować «пильнувати» (Brückner 601), звідки виводиться й укр. варува́ти;

утворене від [варува́ти] «стерегти, вартувати» шляхом зміни його значення на протилежне;