ВАЛЬЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

н. Wálze «каток» пов’язане з дієсловом walzen «крутитись»;

р. вальцы́, бр. Ва́льцы п. walec, ч. válcovati «викачувати», слц. valec, вл. нл. walca, болг. валц;

лат. Valentiānus, Valentinus (чоловіче ім’я) походить від дієслова valēre «бути сильним, мати значення, коштувати», спорідненого з гот. waldan «вистачати», двн. waltan «управляти», можливо, також лит. valdýti «володіти, правити», псл. *volděti, укр. володіти;

через старослов’янську і, далі, грецьку мову (гр. Βαλεντĩνος, Ουαλεντĩνος) запозичено з латинської;

р. болг. Валенти́н, бр. Валянці́н, п. Walenty, ч. Valentin, слц. слн. Valentín, стсл. Валеɴътиɴъ;

очевидно, через польське посередництво запозичено з чеської мови;

ч. válka «війна» виводиться від ч. ст. váleti «воювати»;

вважається спорідненим з хет. ualh- «бити, нападати», свн. wal «поле бою»;

р. ст. валка «війна, боротьба», бр. ва́лка «бій», п. walka «боротьба»;

очевидно, запозичено з французької мови через російську (діалектна форма – через польську);

фр. valse походить від н. Walzer (назва танцю; буквально «той, що крутиться»), похідного від walzen «крутитися», пов’язаного з двн. walzan, дісл. velta, гот. waltjan «тс.», нвн. wallen «бурлити, кипіти», псл. valiti, укр. вали́ти;

р. бр. вальс, п. walc, ч. слц. valčík, вл. walčik, болг. валс, м. валс, валцер, схв. вàлцер, вȁлс, слн. válček;