ВАЖИВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вага́ «сила притягання тіла до землі; прилад для зважування; важливість; [мито Я; знаряддя для піднімання воза Я; коромисло терезів Бі; дишло у воза Бі]»
запозичено з давньоверхньонімецької мови, можливо, через польську;
двн. wāga «ваги», нвн. Wáge (Wáage) «тс.» пов’язане з нвн. wägen «зважувати», wiegen «зважувати, важити», Wágen «віз, екіпаж, вагон», Weg «дорога», англ. weight «вага», wain «віз», двн. дангл. wēgan «рухати, нести; важити», спорідненими з лат. vehi «їхати», дінд. váhati «їде, везе», стсл. везѫ укр. везу́;
припкщення (Абаєв Этимология 1966, 258) про те, що слово vaga в слов’янських мовах є здавна успадкованим з індоєвропейської прамови, недостатньо обґрунтоване;
р. [ва́га] «вага; ваги», бр. вага́, п. нл. waga, ч. слц. váha, вл. waha «тс.», м. схв. ва́га «ваги», слн. vāga «тс.; вага»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ваг
«знаряддя для піднімання воза»
вага́дло
«маятник»
(заст.)
ва́галка
«гойдалка»
вага́ння
вага́р
вага́ти
«зазіхати, замірятись; зважуватись»
(заст.)
вага́тися
ва́ги́
«прилад для зважування»
ва́ги-перева́ги
«перевальцем»
вагівни́к
«ваговий брус»
вагівниця
«ваги»
вагі́тна́
вагове́
«збір за вагу»
(заст.)
ваго́ви́й
ва́говий
«нерішучий»
ваго́вистий
«тс.»
вагови́тий
«важкий, важливий»
ваго́м
«поволі»
ва́го́м
«на вагу»
(заст.)
ваго́мий
вагони́ти
«обтяжувати»
вагоні́ти
«вагітніти; лежати тягарем»
вагота́
«вага, тягар; вагітність; важкі переживання»
ваготі́ння
«тягар, тяжіння»
ваготі́ти
ваго́тний
«ваговий»
вагою
(1545)
вагува́тися
«вагатися; [мірятися силами]; сваритися, сперечатися»
важа́к
«паличка, на якій намотують і зав’язують петлі при плетінні сітки»
важевни́ця
«важіль»
важе́зний
важель
«пристрій, за допомогою якого піднімають чи опускають нижнє жорно»
важе́нний
ва́жити
ва́житися
ва́жіль
ва́жка
«шалька вагів Ж, Я; знаряддя ткача»
важкеле́нний
важки́
«дрібні гирі; невеликі ваги; [коромисло терезів Ж; тягар, яким придушують сошники сівалки, щоб заглибити їх у землю Mo]»
важки́й
важли́вий
важна́
«вагітна»
ва́жний
«поважний, хороший»
важни́к
«вагар»
важни́ця
«ваги;(заст.) підставка під ваговий дрюк для підняття тягаря»
ва́жниця
«значна особа; важлива справа»
важні́ти
важню́щий
ва́жня́
«приміщення чи місце для ваг на ринку»
важо́к
«гирка»
важу́чий
ва́жчати
важче́зний
важчу́га
«дуже важка людина»
вива́га
«допомога, звільнення»
ви́вага
«зважування»
ви́важити
«допомогти»
відвага
відважитися
«насмілитися»
віднева́га
«нахабство, зухвалість»
вповага
«повага»
(заст.)
вповажни́ти
«шанувати»
до́ва́жка
до́важок
за вагами
(1494)
заува́жити
«ударити, стусанути»
зва́га
«відвага»
звагува́ти
«оглянути, звернути увагу»
зважа́ти
зважитись
«насмілитись»
зважли́вий
зважни́й
«відважний»
зважні́лий
зважоно
(1529)
знева́га
зневажа́ти
знева́жливий
знева́жний
знева́жник
нава́га
«тягар, вантаж; замір»
(заст.)
нава́жба
«рішення, намір»
(заст.)
нава́житися
нава́жний
«відважний»
навперева́ги
напова́житися
«докласти зусиль, старань»
обваж
«обважування»
обважа́ти
«обманювати у вазі»
(заст.)
обважені́ти
«стати важким»
обважни́ти
обважні́лий
обважні́ти
обва́жувати
«перевантажувати; неправильно важити»
одва́жливий
«розсудливий»
перева́га
перева́жати
перева́жний
по́ваг
«поважність»
пова́га
по́вагом
поважа́ти
пова́жити
«зважити на чиєсь прохання; спокуситися»
пова́житися
«відважитися; зібратися; спокуситися; посягнути; [покластися (на кого) Ж]»
пова́жливий
поважни́й
«схильний»
пова́жний
пова́жні́ти
«ставати поважнішим»
пова́жно
ро́зваг
«розсудливість, обережність»
розважа́ти
«розмірковувати»
розва́жливий
розва́жний
спо́вага
споважні́лий
споважні́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| weight «вага» | англійська |
| вага́ | білоруська |
| waha «тс.» | верхньолужицька |
| wēgan «рухати, нести; важити» | давньоанглійська |
| wāga «ваги» | давньоверхньонімецька |
| wēgan «рухати, нести; важити» | давньоверхньонімецька |
| váhati «їде, везе» | давньоіндійська |
| vehi «їхати» | латинська |
| ва́га «ваги» | македонська |
| waga | нижньолужицька |
| Wáge «тс.» | нововерхньонімецька |
| wägen «зважувати» | нововерхньонімецька |
| waga | польська |
| ва́га «вага; ваги» | російська |
| ва́га «ваги» | сербохорватська |
| váha | словацька |
| vāga «тс.; вага» | словенська |
| везу́ | українська |
| váha | чеська |
| wiegen «зважувати, важити» | ? |
| Wágen «віз, екіпаж, вагон» | ? |
| Weg «дорога» | ? |
| wain «віз» | ? |
| везѫ | ? |
вазь «прагнення, жадоба, пристрасть»
Желехівський пов’язує вазь з ва́жити (на щось);
може бути зіставлене також з уг. vágy «туга, бажання, жадоба»;
очевидно, пов’язане з [васнь] «чвара, лайка», п. waśń «сварка, гнів», ч. слц. vášeň «пристрасть»;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| waśń «сварка, гнів» | польська |
| vášeň «пристрасть» | словацька |
| vágy «туга, бажання, жадоба» | угорська |
| vášeň «пристрасть» | чеська |
| вазь (на щось). | ? |
| ва́жити (на щось). | ? |
| васнь «чвара, лайка» | ? |
голова́жня «міра солі»
очевидно, походить від свн. galvei, galbei «давня баварська міра для зерна, солі», яке, найвірогідніше, є запозиченням романського походження, – пор. рето-романське (пд.-тірольське) çalvía «міра зерна»;
більш сумнівне повʼязання з го́лий (р. го́лый) і вага́, ва́жити (р. [ва́га, ва́жить]) (Фасмер I 428), яке має скоріше народноетимологічний характер;
др. голважня «міра солі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голова́жка
«грудка, головка (солі); міра солі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голважня «міра солі» | давньоруська |
| galvei | середньоверхньнімецька |
| galbei «давня баварська міра для зерна, солі» | ? |
| çalvía «міра зерна» (пд.-тірольське) | ? |
| го́лий (р. го́лый) | ? |
| ва́жити (р. [ва́га, ва́жить])(Фасмер I 428) | ? |
розва́га «забава, втіха, розрада; [розсудливість Нед]»
пов’язане з вага́, ва́жити;
розвиток значень проходив, очевидно, так: «обміркувати складну ситуацію» → «зіставити в думці всі сторони ситуації, ніби зважити їх на вагах» → «знайти вихід з неприємної ситуації» → «утішити»;
бр. разва́га «міркування, розсудливість», п. rozwaga «розважливість, розсудливість», ч. слц. rozvaha «розум, розсудливість», вл. rozwaha «розвага, намір»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ро́зваг
«розсудливість, обережність»
розважа́льний
розважа́ти
«утішати, розсіювати, відвертати увагу від неприємного; всебічно обмірковувати»
розва́жити
розва́жливий
«розсудливий, серйозний; [заспокійливий Нед]»
розважни́й
«розважальний, пов’язаний з розвагою, втіхою, розрадою»
розва́жний
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| разва́га «міркування, розсудливість» | білоруська |
| rozwaha «розвага, намір» | верхньолужицька |
| rozwaga «розважливість, розсудливість» | польська |
| rozvaha «розум, розсудливість» | словацька |
| вага́ | українська |
| ва́жити | українська |
| rozvaha «розум, розсудливість» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України