ВАД — ЕТИМОЛОГІЯ

ва́да «рівчак для води»

очевидно, запозичення з молдавської мови;
молд. вад (рум. vad) «русло річки, брід; гавань» походить від лат. vadum «брід, мілке місце»,пов’язаного з vādo «йду, крокую», спорідненим з дісл. vađa «переходити вбрід», óđ, дангл. wadan, wōd, двн. watan «тс.»;
припускається також (Дзендзелівський H3 УжДУ 13, 72–73) можливість запозичення з болгарської мови;
болг. ва́да «канава з проточною водою, струмок», схв. вȁда «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ва́да «канава з проточною водою, струмок» болгарська
wadan давньоанглійська
watan «тс.» давньоверхньонімецька
vađa «переходити вбрід» давньоісландська
vadum «брід, мілке місце» латинська
вад «русло річки, брід; гавань» (рум. vad) молдавська
походить «русло річки, брід; гавань» (рум. vad) молдавська
вȁда «тс.» сербохорватська
vādo «йду, крокую» ?
óđ ?
wōd ?


ва́дити «шкодити; наговорювати»

псл. vaditi;
єдиного пояснення не має;
вважається спорідненим з лтс. vâts «рана», лит. votìs «відкрита рана», дінд. vadhati «ударяє, нищить», гр. ὠϑέω«штовхаю», гот. wunds «рана», нвн. Wúnde «тс.», іє. *uā-, *uō-, *uә- «ударяти, ранити» (Маchek ESJČS 558; Skok III 557; Zubatý St. a čl. I 2, 111–112; Walde–Pok. I 211) або з дінд. vádati «говорить, провіщає; свариться за», vādaḥ «вислів, суперечка», гр. αύδάω «кричу, говорю», двн. farwâƷon «проклинати, спростовувати» (Фасмер І 265–266; Потебня РФВ V 251; БЕР І 112; Frisk I 184);
непереконливо зіставлялося з лит. vadúoti «викуповувати», лат. vas, vadis «поручитель» (Преобр. І 62);
ототожнення з р. [ва́дить] «принаджувати» (Фасмер, вказ. місце), як і з дірл. air-com-fed«шкодити, заважати» (Machek ESJČ 674), необгрунтоване;
р. [ва́дить] «зводити наклеп; зволікати час», бр. ва́дзіць «шкодити», др. вадити «звинувачувати», п. wadzić «сварити; перешкоджати», ч. vaditi «заважати», слц. vadiť, вл. wadźić, нл. waźiś «тс.», болг. [ва́дя] «зводжу наклеп», схв. [vaditi] «перешкоджати», стсл. вадити «скаржитись на кого, звинувачувати, зводити наклеп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ва́да́
ва́дитиси «гаятися»
ва́дитися «сваритися»
вадки́й «шкідливий»
вадли́вий «тс.»
дова́да «досада, туга»
дова́дити «досадити»
дова́дливий «досадний, нудний»
дова́дний «тс.»
зава́да
заваджа́ти
зава́дити
заважа́ти
звáдитися «сваритися»
зва́да
звадли́вий
звадли́во «досадно, неприємно»
зва́дник «сперечальник»
звадні́ти «тс.»
нева́да «нешкідливість»
пова́да «недолік, шкода»
розва́дитися «посваритися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ва́дзіць «шкодити» білоруська
ва́дя «зводжу наклеп» болгарська
wadźić верхньолужицька
wunds «рана» готська
ὠϑέω «штовхаю» грецька
αύδάω «кричу, говорю» грецька
farwâƷon «проклинати, спростовувати» давньоверхньонімецька
vadhati «ударяє, нищить» давньоіндійська
vádati «говорить, провіщає; свариться за» давньоіндійська
air-com-fed «шкодити, заважати» давньоірландська
вадити «звинувачувати» давньоруська
*uā- індоєвропейська
vas латинська
vâts «рана» латиська
votìs «відкрита рана» литовська
vadúoti «викуповувати» литовська
waźiś «тс.» нижньолужицька
Wúnde «тс.» нововерхньонімецька
wadzić «сварити; перешкоджати» польська
vaditi праслов’янська
ва́дить «принаджувати» російська
ва́дить «зводити наклеп; зволікати час» російська
vaditi «перешкоджати» сербохорватська
vadiť словацька
вадити «скаржитись на кого, звинувачувати, зводити наклеп» старослов’янська
vaditi «заважати» чеська
*uō- ?
*uә- «ударяти, ранити» ?
vādaḥ «вислів, суперечка» ?
vadis «поручитель» ?

ва́дки́й «охочий, схильний, жадібний, похітливий»

псл. vaditi «вабити, звати»;
загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується з вести́, псл. vedǫ, *vediti, voditi (Варбот Этимология 1963, 213–216; Skok III 558; Vaillant RÉSl 22, 28; Trautmann 337) або з лит. vadìnti «називати; кликати, запрошувати», дінд. vádati «говорить, каже, повідомляє» (Brückner 596; Fraenkel 1177–1178);
зіставлення з дінд. svadha «звичка», гр. ἔϑος «звичай», лат. sodālis (‹*suedhālis) (Преобр. І 62–63; Горяев 38), з гр. ὠϑέω «штовхаю» (БЕР І 111), як і ототожнення з ва́дити «шкодити» (Фасмер І265–266), недостатньо обгрунтовані;
р. [ва́дить] «вабити; звати; привчати, приручати», бр. [ва́дзіць] «кортіти», п. [uwadzić się] «вплутатися, заплутатися», болг. ва́дя «виймаю, дістаю», м. вади «виймає, дістає», схв. вȁдити «виймати, добувати», слн. váda «приманка, наживка», naváditi «привчити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ваджува́тися «в’язнути»
відва́дити «відбити охоту ходити куди-небудь; [відрадити, відвернути Ж]»
дова́дити «привчити»
пова́дитися «унадитися»
пова́дка «звичка»
прива́дити «прив’язати, привісити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ва́дзіць «кортіти» білоруська
ва́дя «виймаю, дістаю» болгарська
ἔϑος «звичай» грецька
ὠϑέω «штовхаю» грецька
vádati «говорить, каже, повідомляє» давньоіндійська
svadha «звичка» давньоіндійська
sodālis (‹*s$uedhālis)(Преобр. І 62--63; Горяев 38) латинська
vadìnti «називати; кликати, запрошувати» литовська
вади «виймає, дістає» македонська
uwadzić się «вплутатися, заплутатися» польська
vaditi «вабити, звати» праслов’янська
vedǫ праслов’янська
ва́дить «вабити; звати; привчати, приручати» російська
вȁдити «виймати, добувати» сербохорватська
váda «приманка, наживка»«привчити» словенська
naváditi «приманка, наживка»«привчити» словенська
вести́ ?
*vediti ?
voditi ?
ва́дити «шкодити» ?

вода́

псл. voda;
споріднене з лит. vanduõ (род. в. одн. vandeñs) «вода», [жем. unduo], гот. watō, двн. waӡӡar, гр. ὕδωρ (род. в. ὕδατος), хет. wātār «тс.», вірм. get «річка», фріг. βέδυ, дінд. udakám «вода», алб. ujë «тс.», лат. unda «хвиля» (носовий n в латинському і литовському словах вторинного походження);
іє. *uēd-, *uod-, *ud- «вода, мокрота»;
р. болг. вода́, бр. вада́, др. вода, п. вл. нл. woda, ч. слц. voda, схв. вòда, слн. vóda, стcл. вода;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безві́ддя
безво́ддя
відни́к «діжечка для води»
відни́ха
відни́ця «тс.»
вода́вий «водяний»
водави́ця «водянка, пухир на тілі з водянистою рідиною»
водівня́ «водяний двигун»
во́дний
водни́к «крячок звичайний, Sterna hirundo L.» (орн.)
во́дник
водни́на «водяниста місцевість»
водни́стий
водні́ти
водняки́ «водяні жуки, Hydrocanthari» (ент.)
водняни́й «водяний»
водня́чка «Hydraradina» (ент.)
водо́вий (водо́ва во́вна «водяний мох, Conferva» Ж)
во́дявий
водя́н «водяний жук, Hydrophilus» (ент.)
во́дяни́й
водяни́к «водяний чорт»
водяни́стий
водяни́ця «каша, зварена на воді»
водя́нка «діжка для води; пухир на тілі, заповнений водою; хвороба»
збезво́діти
збезво́днювати
звідні́ти
коловодиця «уліт, Tringa L.» (орн.)
коловодичник
коловодник «тс.»
меживі́ддя «перешийок»
наві́днення
наві́днювати
обво́днювальний
обво́днювати
обезво́діти
па́відь
па́водок
па́водь
пові́ддя
пові́дник «уліт» (орн.)
по́відь
пово́ддя
пово́день «повідь»
при́водні «біля водяного млина місце, де вода торкається колеса»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ujë «тс.» албанська
вада́ білоруська
вода́ болгарська
woda верхньолужицька
get «річка» вірменська
watō готська
ὕδωρ (род. в. ὕδατος) грецька
waӡӡar давньоверхньонімецька
udakám «вода» давньоіндійська
вода давньоруська
*uēd- індоєвропейська
unda «хвиля» (носовий n в латинському і литовському словах вторинного походження) латинська
vanduõ «вода» (род. в. одн. vandeñs) литовська
woda нижньолужицька
woda польська
voda праслов’янська
вода́ російська
вòда сербохорватська
voda словацька
vóda словенська
βέδυ фрігійська
wātār «тс.» хетська
voda чеська
unduo ?
*uod- ?
*ud- «вода, мокрота» ?
вода ?

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.