БІЛИХ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бі́лий
[біла́вий, біла́ний Ж], біла́с muй, біли́зня́ний, біли́льний, білко́вий, [білова́стий Ж], білови́й, білува́тий, білу́ жачий, біля́вий, біля́стий, більма́стий, більма́тий, [білови́й] «з білої пряжі», [більохий], [білявка], «блондинка»;
сорт черешні ВеНЗн», біла́н, [біла́ня] «біла корова, кобила Я, ВеНЗн;
вкрита снігом полонина ВеНЗн», [біла́шко] «білява дитина»;
білої масті тварина Я», [бі́ле ник] «вибілена спідниця», [біле́нце] «по лотно», [бі́лень] «липень» (місяць, коли білять полотно) Ж, [біле́та] «біла корова» ВеНЗн, [бі́лик] (ент.) «білан, PÍeris;
білий пес ВеНЗн», біли́льник, біли́льня, [бі́лє] «білизна» ВеУг, білина́, білизна́, біли́зна, білизня́рство, [біли́знина́] «біли́зна», біли́зна (іхт.) «Aspius rарах», [билизня́к] «тс.» Берл, біли́ло, біли́ця «непострижена монашка» ;
крейдяний ґрунт;
біла осика ВеНЗн;
біла коза ВеНЗн», бі́лі, [білі́нка] «біла слива» Ж, [білушка, білянка] «тс.» ВеНЗн, бі́лість, [бі́лко] «біла або тверда оболонка ока» Ж, [бі́лько] «тс.» Ж, білкови́на, [бі́лля> «білило», [біло́ба] «тс.» ВеНЗн, бі́лість;
блондинка», [білю́га] (іхт.) «білуга Ж білизна, Aspius гарах ВеНЗн», [білюжча́] «білуженя» Mo, [білюза] (іхт.) «Aspius rарах» ВеНЗн, [білюх] (ент.) «білан, Pieris», білю́ха «блондинка»;
біла вівця ВеНЗн», [білюхи́] «сорт черешень» ВеНЗн, [біля́вець] «блондин», [біля́вка] «блондинка», [біля́вина, біла́виця] «тс.», [біля́вша] (ент,) «бабка, Libellula», біЛЯК, біля́на «непросмолене біле судно»;
[біла сорочка Me; сорт білих слив]», біля́р, [біля́чка] (мед.) «білі», біль «біла пряжа»;
білі нитки;
білість;
білило;
біла іржа;
[жир, сало; заболонь ВеУг]», [більця́. «білі нитки» Me, більма́к, (більмаки́] «очі зайця» ВеНЗн, більма́ч, більмо́, [більчо́к] «білок», біли́ти, білі́ти, білі́шати, білува́ти «білити», біля́віти;
р. бе́лый, бр. бе́лы, др. бѣлъ, бѣлыи, п. biały, ч. bílý, слц. biely, вл. нл. běly, полаб. b’olĕ «біла», болг. бял, схв. бȅо, бȕјел, бȇлā, слн. bél, стсл. бѣлъ;
псл. běІъ, очевидно, з *bēlяк результату подовження ĕ в давнішому *bĕl- або з *bhoilos‹*bhol$ios;
споріднене з лит. bãlas «білий», гр. φαλόζ «тс.», φάλιοζ «світлий, білий», разом з якими походить від іє. "bhel-/ *bhol-, спорідненого з *bhā- «сяяти, блищати»;
безпосереднє зіставлення з дінд. bhālam «блиск», bh$ati «світить», дірл. bān «білий» (Шанский ЭСРЯ І 2, 88; Фасмер–Трубачев І 149; Bern. I 55) здається менш точним;
спроба пов’язати з гр. βαλόζ «білий» (Machek ESJČ 54) фонетично не узгоджується з рештою індоєвропейського матеріалу;
баланда́ «дуже рідка пісна юшка; [їжа з м’ятої картоплі ЛПол]»
запозичення з російської мови;
р. [баланда] «погана їжа, бурда; окрошка» є, очевидно, результатом видозміни слова [бала́нда] «лобода; гичка», що вважається запозиченням з литовської мови;
пор. лит. balánda «лобода», лтс. balanda «тс.», похідні від лит. bálti «біліти», лтс. bāls «блідий, білий», споріднених з псл. bělъ, укр. бі́лий;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| balanda «тс.» | латиська |
| bāls «блідий, білий» | латиська |
| balánda «лобода» | литовська |
| bálti «біліти» | литовська |
| bělъ | праслов’янська |
| баланда «погана їжа, бурда; окрошка» | російська |
| бі́лий | українська |
| бала́нда «лобода; гичка» | ? |
| balánda «лобода» | ? |
би́ло́ «крило саней; полудрабок, верхня бокова перекладина воза»
семантика не дозволяє ототожнити це гніздо з би́ло;
похідним від би́ти;
скоріше тут ідеться про такі похідні утворення від іє. *bhei -«бити», які вже в ран ньопраслов’янський період утратили зв’язок із слов’янськими формами того ж походження на позначення биття;
пор. гр. φīτρός «колода, поліно, стовбур», похідне від того самого індоєвропейського кореня *bhei-/*bhī-;
р. [би́ло] «передок саней», бр. бі́ла «полудрабок», п. bidło «бильце у бороні», ч. слц. bidlo «жердина», слц. bilnica «орчик», болг. м. би́ло «верхнє ребро даху», м. било «балка», схв. бȕло «брусок граблів»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
билівни́к
«свердлувальник граблів»
би́лка
«тонкий стовбур дерева»
би́льце́
«рама колиски; спинка ліжка; частина витушки; паличка у вулику; частина воріт; брус у бороні»
би́льця
«поручні»
бильчак
«дерев’яна колода»
бильча́стий
«перильчастий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бі́ла «полудрабок» | білоруська |
| би́ло «верхнє ребро даху» | болгарська |
| φīτρός «колода, поліно, стовбур» | грецька |
| *bhei - «бити» | індоєвропейська |
| би́ло «верхнє ребро даху» | македонська |
| било «балка» | македонська |
| bidło «бильце у бороні» | польська |
| би́ло «передок саней» | російська |
| бȕло «брусок граблів» | сербохорватська |
| bidlo «жердина» | словацька |
| bilnica «орчик» | словацька |
| bidlo «жердина» | чеська |
| би́ти | ? |
| φīτρός «колода, поліно, стовбур» | ? |
| *bhei-/*bhī- | ? |
бів «лебідь»
очевидно, пов’язане з білий, зокрема з колишньою короткою формою цього прикметника бѣлъ (›*біл), як результат фонетично закономірного для деяких західних говорів переходу кінцевого л у в (ў);
назва зумовлена білим забарвленням лебедів;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| білий | ? |
| бѣлъ (›*біл) | ? |
білавка «стокротка, Bellis perennis L.» (бот.)
похідні утворення від бі́лий;
назви зумовлені білим кольором квітів цих рослин (пор. бр. [белаквет] «королиця», [белая ляхаўка] «тс.», [макрыца белая] «зірочник середній, Stellaria media Vill.»);
р. [бели́ца\ «королиця», [бели́к] «тс.», бр. бялю́к «віхалка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
білило
«зірочник ланцетовидний, Stellaria holostea L.»
білина
«королиця, ромен, Leucanthemum vulgare Lam.»
біли́ця
«юринея, Jurinea cyanoides Rchb.; [талабан, вередник, Thlaspi arvense L. Mak]»
білка
«тс.»
білочка
«юринея»
біль
«гикавка, Berteroa incana (L.) DC.; калюжниця, Caltha palustris L.»
білюк
«віхалка гілляста, Anthericum ramosum L.»
білявка
«стокротка»
біля́чка
«бурачок, білоцвіт, Alyssum L.»
підбіл
«юринея»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бялю́к «віхалка» | білоруська |
| бели́ца «королиця» | російська |
| бели́к «тс.» | українська |
| бі́лий | ? |
біланка «гриб Agaricus colubrinus Pers.» (бот.)
похідні утворення від бі́лий;
назви зумовлені білим кольором грибів або соку в їх м’якоті;
р. [белеви́к] «білий гриб», [белы́ш, беля́к, беля́нка] «тс.», бр. [бяля́нка] (вид грибів), п. bielak «білий гриб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
білас
«білий гриб, Boletus edulis Bull.»
білаш
білик
«тс.»
білю́га
«хрящ-молочник перцевий, Agaricus piperatus»
біля́нка
«хрящ-молочник солодкий, Lactarius subdulcis (Pers.) Fr. Mak; сироїжка, Russula Pers.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бяля́нка (вид грибів) | білоруська |
| bielak «білий гриб» | польська |
| белы́ш | українська |
| беля́к | українська |
| беля́нка «тс.» | українська |
| бі́лий | ? |
| белеви́к «білий гриб» | ? |
бі́лка
на думку більшості дослідників, назва, похідна від прикметника бі́лий;
др. бѣла вѣверица вважається свідченням того, що бѣлъка спочатку означало лише рідкісний вид білих вивірок (Соболевский РФВ 67, 214–215; Булаховский Труды ИРЯ І 162; Фасмер І 148; Шанский ЭСРЯ І 2, 86);
інше пояснення припускає спорідненість з лат. fēlis «куниця, кішка», двн. bilih «вовчок» (Petr BB 21, 209; Loewenthal 6). -Див. ще бі́лий;
р. бе́лка, бе́ла, др. бѣла, бѣлъка, п. ст. białka, болг. бя́лка (зоол.) «ласка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бі́лик
«самець білки»
білченя́
більча́
бі́лячий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бя́лка «ласка» (зоол.) | болгарська |
| bilih «вовчок» | давньоверхньонімецька |
| бѣла вѣверица | давньоруська |
| бѣла | давньоруська |
| fēlis «куниця, кішка» | латинська |
| białka | польська |
| бе́лка | російська |
| бе́ла | українська |
| бѣлъка | українська |
| бі́лий | ? |
| бѣлъка | ? |
| ще | ? |
| ще | ? |
| białka | ? |
білобри́сий
складне утворення з основ слів бі́лий (běl-) і брова́ (bry), первісне значення «білобровий»;
звуковий елемент -c(ий) міг з’явитись під впливом слова білору́сий;
існування слова *бри́са «пика» (Бі) нічим не підтверджується;
р. белобры́сый, бр. белабры́сы;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| белабры́сы | білоруська |
| белобры́сый | російська |
| бі́лий (běl-)(bry) | ? |
| значення «білобровий» | ? |
| c | ? |
| ий | ? |
| білору́сий | ? |
| бри́са «пика» | ? |
білоголовець «стокротка, Bellis perennis L.» (бот.)
похідні утворення з основ прикметника бі́лий та іменника голова́;
назви зумовлені білим кольором квітів цих рослин (пор. бр. [падбел] «деревій», [белаквят] «королиця», [белая ляхаўка] «тс.», [трылістнік белы] «конюшина гірська», [каўрыга белая] «тс.».– БСЭ 41, 456.– Див. ще бі́лий, голова́.– Пор. білавка;
ρ. [белоголо́вец] «деревій», [белоголо́вка] «деревій; конюшина гірська», [белоголо́вник] «конюшина; деревій; королиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
білоголовка
«конюшина гірська, Trifolium montanum L.»
білоголовник
«деревій, Achillea millefolium L., Ach. nobilis L.; королиця, Leucanthemum vulgare Lam.; гадючник, Filipendula hexapetala Gilib.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| белоголо́вка «деревій; конюшина гірська» | українська |
| белоголо́вник «конюшина; деревій; королиця» | українська |
| бі́лий | ? |
| голова́ | ? |
| белоголо́вец «деревій» | ? |
білоголовка «бугила, Anthriscus silvestris Hoffm.» (бот.)
результат видозміни деетимологізованих форм типу [болиголовка, болиголов, богила] «тс.», зближених з назвами рослин, утвореними з основ прикметника бі́лий та іменника голова́;
р. [белоголовка] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| белоголовка «тс.» | російська |
| болиголовка «тс.» | ? |
| болиголов «тс.» | ? |
| богила «тс.» | ? |
| бі́лий | ? |
| голова́ | ? |
білозі́р «красень; епітет місяця»
складні утворення, можливо, вже праслов’янського періоду, з основ слів бі́лий (běl-) і зір (zor-/zar-);
очевидно, в одній частині утворень основа zor- у значенні «погляд, очі», а в іншій – у значенні «вигляд, обличчя» (у кречетів білявий живіт; північні соколи старшого віку білішають);
у слові білозерець Булаховський вбачає вплив слова о́зеро (НЗ КДУ 7/3, 56);
п. białozor «кречет, сокіл, Falco L.», ст. białozorzec «великий північний сокіл, кречет, Falco gyrfalco L.» (з укр.?), ч. ст. bělozor, bělozorec «білий сокіл», слц. [belozor] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
білозе́рець
«тс.»
білозі́рець
«епітет сокола»
білозі́рка
«[красуня]; вид кримської солі»
білозо́р
«тс.»
білозо́рець
білозо́рий
«світлоокий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| białozor «кречет, сокіл, Falco L.» | польська |
| belozor «тс.» | словацька |
| bělozor «білий сокіл» | чеська |
| bělozorec «білий сокіл» | чеська |
| бі́лий (běl-)(zor-/zar-) | ? |
| значенні «погляд, очі» | ? |
| значенні «вигляд, обличчя» (у кречетів білявий живіт; північні соколи старшого віку білішають) | ? |
| білозерець | ? |
| о́зеро | ? |
| białozorzec «великий північний сокіл, кречет, Falco gyrfalco L.» (з укр.?) | ? |
| bělozor «білий сокіл» | ? |
| bělozorec «білий сокіл» | ? |
білоклен «клен польовий, Acer campestre L.» (бот.)
складне утворення з основ прикметника бі́лий та іменника клен;
виникло, очевидно, як результат протиставлення клена польового кленові звичайному (клен) та кленові татарському (чорноклен), хоча й клен польовий місцями має назву чорноклен;
Фонетичні та словотвірні варіанти
білокленина
білоклень
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бі́лий | ? |
| клен | ? |
| чорноклен | ? |
білоку́рий
складне утворення, в якому роль першого компонента відіграє основа прикметника бі́лий, а природа другого компонента остаточно не з’ясована;
Булаховський вважає майже в однаковій мірі ймовірними три різні пояснення цього компонента: як видозміненого -кудрий, як р. кау́рый «світло-каштановий» і як похідного від р. кур «півень»;
Фасмер (І 148) пов’язує з основою слова кури́ти (пор. укр. ку́рява, п. kurz «пил»), припускаючи первісне значення «покритий білим пилом»;
р. белоку́рый, п. ст. białokurowaty (очевидно, з укр.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| białokurowaty (очевидно, з укр.) | польська |
| кау́рый «світло-каштановий» | російська |
| кур «півень» | російська |
| белоку́рый | російська |
| бі́лий | ? |
| кудрий | ? |
| кури́ти (пор. укр. ку́рява, п. kurz «пил») | ? |
| значення «покритий білим пилом» | ? |
| białokurowaty (очевидно, з укр.) | ? |
білоніг «остудник. Herniaria glabra L.» (бот.)
складне утворення з основ прикметника бі́лий та іменника нога́;
назва зумовлена тим, що розтертий остудник дає піну, яка добре відмиває шкіру;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бі́лий | ? |
| нога́ | ? |
білоту́рка «сорт ярої пшениці»
складне утворення з основ слів бі́лий і ту́рок;
назва зумовлена, очевидно, походженням сорту з території, яка належала Туреччині (пор. арнау́тка);
р. белоту́рка «сорт пшениці, арнаутка», бр. белату́рка «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| белату́рка «тс.» | білоруська |
| белоту́рка «сорт пшениці, арнаутка» | російська |
| бі́лий | ? |
| ту́рок | ? |
білоцвіт «гикавка, Berteroa incana (L). DC.» (бот.)
складне утворення з основ прикметника бі́лий та іменника цвіт;
назва зумовлена білим кольором квітів гикавки (пор. р. [белоголо́вник] «тс.»);
р. [белоцве́т] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бі́лий | ? |
| цвіт | ? |
| белоцве́т «тс.» | ? |
білпух «підбіл, Tussilago farfara L.» (бот.)
складне слово, утворене з короткої форми прикметника бі́лий та іменника пух (пушок);
назва відображає біле опушения нижнього боку листків рослини;
р. [белопу́шица] «скереда, Crepis tectorum L.», [белопу́шка] «тс.», п. białpuch (Brückner 24);
Фонетичні та словотвірні варіанти
бівпух
бівпушок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| białpuch (Brückner 24) | польська |
| белопу́шица «скереда, Crepis tectorum L.» | російська |
| белопу́шка «тс.» | українська |
| бі́лий (пушок) | ? |
| пух (пушок) | ? |
білува́ти «знімати шкуру із забитої тварини»
пов’язане з бі́лий;
первісно могло стосуватися білої деревини, яка відкривається після очищення від кори;
менш вірогідним є припущення (Мартынаў Белар. лінгв. 1, 16), нібито основа běl- y цьому випадку мала давнє значення «чистий»;
р. белова́ть, бр. бялі́щь «знімати кору; знімати шкуру з забитої тварини», п. bielić «знімати шкуру з забитої тварини», слц. bieliť «очищати від лушпиння», вл. bělic «тс.», нл. běliś «тс.; знімати шкуру з забитої тварини», болг. бе́ля «очищаю від лушпиння, лущу; здираю кору», м. бели «здирає кору, очищає від лушпиння», схв. бé· лити «очищати від лушпиння, лущити, [здирати кору]», слн. belíti «знімати лико, [усувати кору, шкуру]»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бялі́щь «знімати кору; знімати шкуру з забитої тварини» | білоруська |
| бе́ля «очищаю від лушпиння, лущу; здираю кору» | болгарська |
| bělic «тс.» | верхньолужицька |
| бели «здирає кору, очищає від лушпиння» | македонська |
| běliś «тс.; знімати шкуру з забитої тварини» | нижньолужицька |
| bielić «знімати шкуру з забитої тварини» | польська |
| белова́ть | російська |
| бé «очищати від лушпиння, лущити, [здирати кору]» | сербохорватська |
| bieliť «очищати від лушпиння» | словацька |
| belíti «знімати лико, [усувати кору, шкуру]» | словенська |
| бі́лий | ? |
| значення «чистий» | ? |
бле́кнути
очевидно, псл. "blьknǫti (‹*bhlĭk-). поряд з яким, можливо, існувала форма псл. *bIěknǫti з *bhloik-;
споріднене з лит. nubliekti «блякнути»;
похідне від того самого кореня *bhel-/bhl-, який зберігається і в словах бі́лий, блиск, бліди́й;
зв’язок з блекота́, [бле́кіт] (Bern. I 63; Sadn.– Aitz VWb. I 141 –142) недостатньо обґрунтований;
р. блёкнуть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бле́клий
бле́клість
бле́кній
«бляклий, блідий»
збле́клий
побле́клий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| nubliekti «блякнути» | литовська |
| blьknǫti | праслов’янська |
| *bIěknǫti | праслов’янська |
| блёкнуть | російська |
| поряд | ? |
| *bhel-/bhl- | ? |
| бі́лий | ? |
| блиск | ? |
| бліди́й | ? |
| блекота́ | ? |
| бле́кіт | ? |
бля́кнути
вважається запозиченням з польської мови, в якій форма з bla- замість очікуваного *ble- відповідно до укр. бле́кнути, р. блёкнуть пояснюється як результат впливу з боку blady «блідий» [Bern. І 63);
лит. nubliŤkti «блякнути» вказує на можливість поряд з формою псл. blьnǫti, збереженою в укр. бле́кнути, р. блекнуть, паралельної форми псл. *bIěknǫti з основи *bhloik-, похідної від того самого кореня іє. *bhel-/bhl-, який зберігається і в словах бі́лий, бле́кнути, блиск, бліди́й;
бр. бля́кнуць, п. blaknąć, blakować «блякнути», вл. blak «блідість, бляклість»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
блакува́ти
«тс.»
бля́клий
бля́клість
бляку́вати
«линяти»
блякува́тий
збля́клий
побля́клий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бля́кнуць | білоруська |
| blak «блідість, бляклість» | верхньолужицька |
| *bhel-/bhl- | індоєвропейська |
| nubliŤkti «блякнути» | литовська |
| blaknąć «блякнути» | польська |
| blakować «блякнути» | польська |
| blьnǫti | праслов’янська |
| *bIěknǫti | праслов’янська |
| блёкнуть «блідий» | російська |
| blady «блідий» | російська |
| блекнуть | російська |
| бле́кнути | українська |
| бле́кнути | українська |
| bla- | ? |
| І | ? |
| бі́лий | ? |
| бле́кнути | ? |
| блиск | ? |
| бліди́й | ? |
бо́сий
псл. *bosъ, – споріднене з лит. bãsas «босий», лтс. bass «тс.», двн. свн. bar «голий», дангл. bær, дісл. berr, вірм. bok’ (‹*bos-ko-) «тс.»;
іє. *hosos «голий», можливо, споріднене з *bhā- «світити, блищати», звідки й укр. білий (Преобр. I 39; Uhlenbeck 200), або з *bhes- «стирати, знищувати, розсипати» (пор. дінд. bhásma- «попіл, зола», гр. ψιλός «голий, лисий, босий», Bern. I 77; Kretschmer KZ 31, 414; Persson Beitr. 826; Pokorny 163, 145– 146);
р. босо́й, бр. бо́сы, др. босыи, п. bosy, каш. [boesi], ч. bosý, bosatý, слц. bosý, вл. bosy, bosaty, нл. bosučni, bósy «босий, погано одягнений», полаб. bösě «босий», büösé, болг. м. бос, схв. бȏс, бȍсū, слн. bós, стсл. босъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
босака
«босоніж»
босаком
босачка́
босва́
«босота»
(зб. лайл.)
босе́м босі́-
«зовсім босий»
боси́га
«бо́сяк»
босик
«кличка пса з білими ногами»
бо́сини
«єврейське свято (Судний день, коли євреї ходять тільки в панчохах); траур у євреїв (коли вони вісім днів повинні ходити босими)»
бо́сік
«тс.»
босі́ти
«ставати босим»
бо́ска
«повія»
боско
«собака з білими лапами (до колін)»
босови́кй
«черевики, взувані на босу ногу»
босови́ло
«босяк»
босо́та
(зб. лайл.)
бо́сувати
«ходити босоніж»
бося́к
«голодранець, безпритульний»
босяка́
босяко́м
«тс.»
босякува́ти
бося́чити
босячня́
(зб.)
пра́бісь
«у взутті на босу ногу»
пра́бісьний
«босий»
пра́бос
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бо́сы | білоруська |
| бос | болгарська |
| bosy | верхньолужицька |
| bosaty | верхньолужицька |
| bok' «тс.» (‹*bos-ko-) | вірменська |
| bær | давньоанглійська |
| bar «голий» | давньоверхньонімецька |
| berr | давньоісландська |
| босыи | давньоруська |
| *hosos «голий» | індоєвропейська |
| boesi | кашубський |
| bass «тс.» | латиська |
| bãsas «босий» | литовська |
| бос | македонська |
| bosučni «босий, погано одягнений» | нижньолужицька |
| bósy «босий, погано одягнений» | нижньолужицька |
| bösě «босий» | полабська |
| büösé «босий» | полабська |
| bosy | польська |
| *bosъ | праслов’янська |
| босо́й | російська |
| бȏс | сербохорватська |
| bar «голий» | середньоверхньнімецька |
| bosý | словацька |
| bós | словенська |
| босъ | старослов’янська |
| білий | українська |
| бȍсū | українська |
| bosý | чеська |
| bosatý | чеська |
| *bhā- «світити, блищати» | ? |
| *bhes- «стирати, знищувати, розсипати» (пор. дінд. bhásma- «попіл, зола», гр. ψιλός «голий, лисий, босий», Bern. I 77; Kretschmer KZ 31, 414; Persson Beitr. 826; Pokorny 163, 145-- 146) | ? |
набіле́те «звести на когось наклеп»
результат видозміни деетимологізованої форми [набили́ти] «натякнути», зближеної з основою прикметника бі́лий (біли́ти);
Фонетичні та словотвірні варіанти
набили́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| набили́ти «натякнути» | українська |
| бі́лий (біли́ти) | українська |
| біли́ти | українська |
ра́йдуга «веселка»
загальноприйнятої етимології не має;
можливо, давнє східнослов’янське *radǫga, похідне від radъ «радий», як білу́га від бі́лий;
пор. аналогічні співвідношення у весе́лка – весе́лий, лит. linksmỹnė «веселка»: liñksmas «веселий»;
форма ра́йдуга, очевидно, виникла внаслідок деетимологізації слова ра́дуга і зближення його з рай і дуга́ (пор. іншу назву веселки укр. [дуга́] Ж, др. дуга, п. dęga, ч. duha, слц. dúha, болг. дъга́, схв. ду́га);
думка про споконвічність форми райдуга (Соболевский РФВ 70, 96; Преобр. ІІ 171; Matzenauer LF 16, 163; Kalima Slavia 17, 33) викликає сумнів;
припущення про походження через посередництво давньоосетинської мови (*ardunga-) від ір. *drunaka- «лук, райдуга» (Семереньи ВЯ 1967/4, 23) потребує дальшого обґрунтування;
р. ра́дуга, [ра́вдуга, ра́йдуга], бр. ра́дуга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ра́давниця
«райдуга, веселка»
ра́дова
(Ме)
ра́довница
ра́довниця
ра́ду́га
радужку́ючий
«який міниться кольорами веселки»
радуха
«тс.»
ра́йдужниця
«вид хруща, Donacia F.»
(ент.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ра́дуга | білоруська |
| дъга́ | болгарська |
| дъга́ | болгарська |
| дуга | давньоруська |
| дуга | давньоруська |
| *drunaka- «лук, райдуга» | іранські |
| linksmỹnė «веселка» | литовська |
| liñksmas «веселий» | литовська |
| dęga | польська |
| dęga | польська |
| ра́дуга | російська |
| ра́вдуга | російська |
| ра́йдуга | російська |
| ду́га | сербохорватська |
| ду́га | сербохорватська |
| dúha | словацька |
| dúha | словацька |
| ра́йдуга | українська |
| ра́дуга (пор. іншу назву веселки укр. [дуга́] Ж, др. дуга, п. dęga, ч. duha, слц. dúha, болг. дъга́, схв. ду́га) | українська |
| рай (пор. іншу назву веселки укр. [дуга́] Ж, др. дуга, п. dęga, ч. duha, слц. dúha, болг. дъга́, схв. ду́га) | українська |
| дуга (пор. іншу назву веселки укр. [дуга́] Ж, др. дуга, п. dęga, ч. duha, слц. dúha, болг. дъга́, схв. ду́га) | українська |
| райдуга | українська |
| дуга́ | умбрська |
| дуга́ | умбрська |
| duha | чеська |
| duha | чеська |
| *radǫga | ? |
| radъ «радий» | ? |
| білу́га | ? |
| бі́лий | ? |
| *ardunga- | ? |
| *ardunga- | ? |
фло́ра «сукупність усіх видів рослин, що ростуть на певній території; рослинний світ узагалі»
термін новолатинської наукової номенклатури;
уперше вжив К. Лінней (1707–1778);
походить від лат. Flora «богиня квітів і весни у стародавніх римлян», пов’язаного з flōs (род. в. flōris) «квітка», яке зводиться до іє. *bhlō-/bhlе̄-/bhlā- «цвісти, квітнути», звідки також н. blühen «цвісти», Blüme «квітка», англ. bloom «квітка; цвісти», сірл. blāth «тс.»;
припускається спорідненість іє. *bhlō- з іє. *bhē˘l- «білий; сяяти», з якого походить укр. бі́лий;
р. бр. болг. м. схв. фло́ра, п. flora, ч. слц. слн. flóra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
флореа́ль
«весняний місяць французького республіканського календаря, чинного у 1793--1805 рр.»
флори́ст
флористи́чний
флори́стка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bloom «квітка; цвісти» | англійська |
| фло́ра | білоруська |
| фло́ра | болгарська |
| *bhlō-/bhlе̄-/bhlā- «цвісти, квітнути» | індоєвропейська |
| *bhlō- | індоєвропейська |
| *bhē˘l- «білий; сяяти» | індоєвропейська |
| Flora «богиня квітів і весни у стародавніх римлян» | латинська |
| flōris «квітка» | латинська |
| flōs | латинська |
| фло́ра | македонська |
| blühen «цвісти» | німецька |
| Blüme «квітка» | німецька |
| flora | польська |
| фло́ра | російська |
| фло́ра | сербохорватська |
| blāth «тс.» | середньоірландська |
| flóra | словацька |
| flóra | словенська |
| бі́лий | українська |
| flóra | чеська |
фо́сфор (хім.)
запозичення з латинської мови;
нлат. phosphorus «фосфор» продовжує лат. phosphorus «ранкова зоря», що походить від гр. φωσφόράς «тс.» (букв. «світлоносний»), яке є складним словом, утвореним з іменника φω̃ς, φοτός «світло» (‹ φάος «тс.»), спорідненого з дінд. bhāsati «світити, блищати, сяяти», bhāsá «світло, сяйво», псл. bělъ, укр. бі́лий, та прикметника -φόρος «несучий, супутній», спорідненого з лат. fero «несу», вірм. berem «тс.», дінд. bhárati «бере», псл. bьrati «брати», укр. бра́ти;
р. болг. м. фо́сфор, бр. фо́сфар, п. ч. слц. вл. fosfor, нл. fosforina, схв. фо̏сфор, слн. fósfor;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підфосфори́н
фосфоризува́ти
фо́сфористий
фосфори́т
фосфори́тися
фосфори́чний
фосфори́чність
фосфорува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фо́сфар | білоруська |
| фо́сфор | болгарська |
| fosfor | верхньолужицька |
| berem «тс.» | вірменська |
| φωσφόρoς «тс.» (букв. «світлоносний») | грецька |
| φοτός «світло» (‹ φάος «тс.») | грецька |
| -φόρος «несучий, супутній» | грецька |
| φω̃ς | грецька |
| φάος | грецька |
| bhāsati «світити, блищати, сяяти» | давньоіндійська |
| bhāsūˊ «світло, сяйво» | давньоіндійська |
| bhárati «бере» | давньоіндійська |
| phosphorus «ранкова зоря» | латинська |
| fero «несу» | латинська |
| фо́сфор | македонська |
| fosforina | нижньолужицька |
| phosphorus «фосфор» | новолатинська |
| fosfor | польська |
| bělъ | праслов’янська |
| bьrati «брати» | праслов’янська |
| фо́сфор | російська |
| фо̏сфор | сербохорватська |
| fosfor | словацька |
| fósfor | словенська |
| бі́лий | українська |
| бра́ти | українська |
| fosfor | чеська |
се́бе́ль «верховодка, Alburnus alburnus L.» (іхт.)
Паллас (1811) знає ці назви тільки з території України;
припускається давніша форма *вьсебѣль, утворена з основ весь (‹ vьsь) і білий (‹ bělъ), яка могла б мотивуватися сріблясто-білим кольором риби;
пор. також інші назви верховодки;
укр. [біли́ця, білю́га], р. [беловка], п. [biela], ч. [bělice], слц. belička, [belka, bielica, belica], болг. [бели́ца], схв. бèовица, бèлица, слн. [belíca], лат. Alburnus (похідне від albus «білий») і lūcidus (похідне від lūx «світло»), нвн. WeiWfisch (букв. «біла риба»), гр. ὁλόλευϰοςτάριχος (буквально «всебіла риба»);
р. [себе́ль, си́би́ль, сибелики];
Фонетичні та словотвірні варіанти
себели́
(назва риби)
себе́лик
сибе́лик
си́би́ль
сибіль
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бели́ца | болгарська |
| ὁλόλευϰος τάριχος (буквально «всебіла риба») | грецька |
| *вьсебѣль | давньоруська |
| Alburnus (похідне від albus «білий»)(похідне від lūx «світло») | латинська |
| Weiβfisch (букв. «біла риба») | нововерхньонімецька |
| biela | польська |
| vьsь | праслов’янська |
| bělъ | праслов’янська |
| беловка | російська |
| себе́ль | російська |
| си́би́ль | російська |
| сибелики | російська |
| бèовица | сербохорватська |
| belička | словацька |
| belka | словацька |
| bielica | словацька |
| belica | словацька |
| belíca | словенська |
| весь | українська |
| білий | українська |
| біли́ця | українська |
| білю́га | українська |
| bělice | чеська |
| бèлица | ? |
плети́ця «краснопірка, Scardinius (Leuciscus) erythrophthalmus» (іхт.)
запозичення з польської мови;
п. [plecіczka] «плітка», [plet, pleta, pletka] «тс.», як і ч. [pletník] «краснопірка», відповідають укр. [плитиця] «плітка», [плоти́ця] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
біла
«плітка, Rutilus (Leuciscus) rutilus L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| plecіczka «плітка» | польська |
| plet «тс.» | польська |
| pleta «тс.» | польська |
| pletka «тс.» | польська |
| плитиця «плітка» | українська |
| плоти́ця «тс.» | українська |
| pletník «краснопірка» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України