БІГМЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
бігме́ «їй-богу» (заст.)
складне утворення з іменника [біг] «бог» і скороченої форми займенника мене чи мені на ґрунті усталених виразів типу бог мене побий (покарай і под.) або бог мені допоможи;
м. богме «бігме», схв. бòгме, бòме, слн. Bogme «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бігма́
бігма́тася
«божитися»
богме
«тс.»
богми́тися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| богме «бігме» | македонська |
| бòгме | сербохорватська |
| Bogme «тс.» | словенська |
| бòме | українська |
| біг «бог» | ? |
| мене (покарай і под.) | ? |
| мені (покарай і под.) | ? |
| бог мене побий (покарай і под.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України