БУРИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

менш переконливе зіставлення (Bern. І 102–103; Matzenauer LF 7, 17–18) з лат. burrus «багряний» або з рум. bur(ă) «віл» (Machek ESJČ 77), як і пряме виведення з перської мови (Herne 65);

зіставляється також (Егоров 149; Щербак ИРЛТЯ 100; Korsch AfSlPh 9, 493–494) з монг. bürüj «темноколірний», bur «сірий, темний», bor «тс.»;

тур. bur «рудий» походить від перс. bōr «рудий; лис», спорідненого з дінд. babhrúḥ «рудо-бурий», псл. bobrъ, укр. бобе́р;

можливо, давнє запозичення з тюркських мов;

переконливої етимології не має;

р. бу́рый, бр. бу́ры, др. буръ, п. bury, ч. діал. слц. burý;

очевидно, пов’язане (за характером кольору) з бу́рий (див.);

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з бу́рий (див.);

неясне;

можливо, пов’язане з бу́рий (у значенні «ведмідь»);

пов’язане з прикметником бу́рий (птахи мають бурувате забарвлення; пор. [буро́ха] «тинівка бура»);

переконливої етимології не має;

найчастіше пов’язується з прикметником бу́рий, р. бу́рый (Фасмер І 245; Matzenauer 124; Brückner 49–50) або виводиться від перс. bärk «плече, лопатка» з припущенням пізнішого народноетимологічного зближення з р. бу́рый (Шанский ЭСРЯ І 2, 231–232; Горяев 34; Lokotsch 19);

останнім часом зводиться до лат. burra «стрижена вовна; грубий мохнатий одяг» (Sadn.– Aitz. VWb. I 466–467);

зіставлялось також з тюрк. бӳр-/бӳрк- (каз. бүркеу) «морщити, закривати, кутатися» або з каз. бѳрік «шапка з (вовчого) хутра», полов. кирг. бөрүк, башк. тат. бүрек «тс.» і з уг. burok «оболонка, покривало, одяг», burkolat «оболонка, покрив, попона» (Дмитриев 556–557);

виводилось і з кавказьких мов (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 53);

р. бр. бу́рка «повстяний плащ», п. ч. слц. burka, схв. бурка;

безпосереднє пов’язання укр. бура́ з бо́ракс, слат. borax (Matzenauer 184) позбавлене підстав;

перс. būräh «тс.» іншим шляхом– через посередництво арабської мови (ар. būraq «селітра») – ввійшло в західноєвропейські мови в формі слат. boracum, borax «бура», укр. бо́ракс «тс.»;

запозичене (можливо, через російське посередництво) з перської мови;

р. болг. бура́, п. [burasz], слц. вл. bura;

зіставлення з дінд. bhuráti «ворушиться, здригається, борсається» (Фасмер І 244, 250; Шанский ЭСРЯ І 2, 236–237; Преобр. І 55; Walde–Hofm. I 571) викликає заперечення;

споріднене з гр. φύρω «змішую, сплутую», лат. furo «бушую», дірл. búrach «риття землі», лтс. baũruôt «ревіти» (про биків), норв. būra «тс.», ос. burdæn «завірюха», снн. bore-lôs «безвітряний»;

псл. buriti ‹*bourītei, burja ‹ bouria;

[бурлиди́ти] «бурлити» Ж, [бурлува́тися] «тс.» Я, бурли́ти «бушувати, клекотати», [бурлі́ти] «тс.; підбурювати» Ж, бурува́ти «бурлити», [буря́ти] «руйнувати», [бу́ра] «вирування, бурління води; буря Ж», [бури́тель] «порушник» Ж, [бурла́] «крикун, підбурювач» Я, [бурлі́й] «тс.», [бурли́вість] «глумливість» Я, [бурло́] «сварка», [буру́н] «замет; снігопад з вітром, буран Л», [буруни́ще] «хуртовина, завірюха» Я, бу́ря, буре́мний, [бу́рий] «сердитий, насуплений» О, бурли́вий, бу́рни́й Г, Ж, бурло́м (текти) «з бурлінням» Я, [забу́ра] «сердита, роздратована людина» Ж, [забу́рний] «буян», [забуру́нний] «тс.», обу́рювати, обу́рення, обу́рливий, підбу́рювати, підбу́рник, підбу́рювач, підбу́рливий;

р. бурли́ть «бурлити», [бу́рить] «тс.», бу́ря, бу́рный, бр. бурлі́ць, бу́ра, п. burzyć «непокоїти, турбувати», ч. bouřiti «бушувати; бунтувати», болг. [бури́ се] «збирається на бурю», бу́ря, схв. бу́рити се «сердитися», слн. búriti «бушувати (про бурю), біснуватися», búrkati «бити джерелом, клекотати»;