БРУК — ЕТИМОЛОГІЯ

брук «мостова»

через польську мову запозичено з середньонижньонімецької;
снн. brugge «міст» споріднене з гол. brug «тс.», нн. stēn-brügge «мостова, брук», дангл. brycg «міст», brycgian «мостити», двн. brucka «міст», нвн. Brücke «тс.», дісл. bryggja «пристань, мол», brū «міст», гал. brīva «тс.», спорідненість яких з укр. бер «кладка, місток з двох колод», берв «пень», бе́рва «перекладина, місток», бервено́ «колода» (Kluge–Mitzka 103; Bern. I 92; Pedersen Kelt. Gr. I 62) потребує спеціальної аргументації;
виведення п. bruk безпосередньо з нвн. Brücke «міст» (Шелудько 23; Тимч. 144; ЭСБМ І 383; Brückner 42; SW І 212; Bern. I 89) є неточним;
бр. брук, брукава́ць, п. bruk, [burk], brukować, ст. bruk, brug, burk, burg;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бpyка́р
брукі́вка
бруковати (1597)
брукови́ця
брукува́ти «мостити камінням»
бурк
буркі́вка
бурковали (1633)
бурко́вка «тс.»
буркува́ти «тс.»
бу́рок
на бурку (1598)
по бруку (1598)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
брук білоруська
brīva «тс.» галльська
brug «тс.» голландська
brycg «міст» давньоанглійська
brucka «міст» давньоверхньонімецька
bryggja «пристань, мол» давньоісландська
stēn-brügge «мостова, брук» нижньонімецька
Brücke «тс.» нововерхньонімецька
Brücke «міст» нововерхньонімецька
bruk польська
bruk польська
brugge «міст» середньонижньонімецька
бер «кладка, місток з двох колод» українська
брукава́ць українська
burk українська
brukować українська
brycgian «мостити» ?
brū «міст» ?
берв «пень» ?
бе́рва «перекладина, місток» ?
бервено́ «колода» ?
bruk ?
brug ?
burk ?
burg ?


бру́ку́ (вигук, що передає воркування голуба)

звуконаслідувальні утворення;
бр. [бруку-бруку, брукаць, брукава́ць], буркава́ць «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бру́ка́ти «воркувати»
бурку́ку́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бруку-бруку білоруська
брукаць українська
брукава́ць українська
буркава́ць «тс.» українська

бурку́ку́ (вигук, що передає воркування голуба)

звуконаслідувальне утворення, споріднене за формою і значенням з [бру́ку́, абрю́ку] «тс.» і [буркута́ти] «воркувати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бру́ку́ «тс.» ?
абрю́ку «тс.» ?
буркута́ти «воркувати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.