БОРОНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *borna «борона», пов’язане, очевидно, з *borna «оборона, заслона»;

корінь той самий, що і в бір, борозна́, іє. *bhar- «гострий», bher-/bhor- «ударяти, колоти, різати, терти»;

споріднене з лтс. beȓzt «терти», гр. φαρόω «орю», лат. forāre «свердлити», двн. boron «тс.», barta «сокира»;

неприйнятними виявились спроби виведення псл. borna з складнішої основи borxna ‹ ‹ bharsna (Pedersen IF 5, 72–73) або з ірл. barn «борона» (Meyer EW 44–45), як і реконструкція праслов’янської форми (Откупщиков 230–232; ЭИРЯ IV 87–95) у вигляді bhorgsnā, з виведенням від ускладненого кореня іє. *bherg- «ламати, дробити»;

р. борона́, бр. барана́, п. нл. brona, каш. borna, barna, brona, слнц. barnă, ч. brány, слц. brány, brána, вл. bróna, полаб. bornə, болг. брана́, м. брана, схв. бра́на, слн. brána;

неясне;

псл. *borniti, похідне від *born «сварка, битва, боротьба», утвореного, в свою чергу, від *borti «бороти» (пор. аналогічне утворення лит. barnìs «сварка» при bárti «ганити, лаяти», лтс. bãrt «лаяти»);

р. заст. [борони́ть], бр. барані́ць, др. боронити, п. bronić, ч. brániti, слц. brániť, вл. brónić, нл. broń «зброя», болг. бра́ня, м. бра́ни, схв. Бра́нити, слн. braníti, стсл. браɴити;

н. Bóhrer «свердло» пов’язане з bóhren «свердлити», спорідненим з псл. *borti, *borna, укр. боро́ти, борона́;

запозичення з німецької мови;

п. bor «свердло»;

р. бр. болг. бор «тс.»;

псл. *b^ъrkъ «шпичак, стрижень (пера)»;

похідне від іє. *bher-/bhor- «бути гострим, колоти», того самого, що і в слові борона́, нвн. Borste «щетина»;

немає підстав для пов’язування (Фасмер І 195; Шахматов ИОРЯС 7/2, 336) з р. бо́ркать «штовхати, бити», схв. бркнути «кинути», слн. brkati «штовхати, кидати», спорідненими з укр. бори́кати, бу́ркати;

р. [борк] «стрижень пташиного пера», п. barki «плечі; (ст.) крила, махові крила», ч. brk «стрижень пера»;

псл. *borda;

споріднене з лтс. bàrda, bārzda, лит. barzda, рпус. bordus, двн. bart, лат. barba (‹*farba) «тс.»;

походить від того самого іє. *bher-/ /bһоr- «бути гострим, колоти», що і бір, [бо́рки], борона́;

р. боро́да, бр. барада́, др. борода, п. вл. нл. broda, ч. слц. brada, болг. брада́, м. брада, схв. бра́да, слн. bráda, стсл. брада;

Откупщиков (ЭИРЯ IV 87–95) виводить від іє. *bhreg’ – «ламати, розбивати, дробити, товкти»;

в такому разі походить від того самого іє. *bher-/bhor- «бути гострим, різати», що й бір, [борк], борона́ та ін;

очевидно, споріднене з лит. biržìs «борозна», лтс. bìrze, birz(i)s «тс.», гр. φαρóω «орю», ав. bāra «з вістрям», лат. forare «свердлити»;

псл. borzda, в українській мові поширене суфіксом -н-;

р. борозда́, бр. баразна́, др. борозда, п. brózda, bruzda, brózna, ч. слц. brázda, вл. brózda, нл. brozda, полаб. borӡə, borzdə, болг. Бразда́, м. бразда, схв. бра́зда, слн. brázda, стсл. бразда;

гол. boord «борт корабля», н. Bord «тс.», Bórte «обшивка, край» споріднені з псл. *borzda, *borna, укр. борозна́, борона́;

запозичено через російське посередництво з голландської мови і через польське посередництво з німецької;

р. бр. борт, п. bort, burta «борт корабля, берег каналу», ч. bort, слц. bort, bord, болг. борт, борд, схв. борд;

сюди ж належать аналогічні споріднені утворення др. боронь «перегородка, перешкода, перепона», вл. brónica «діафрагма», м. брана «гребля, загата млинова», схв. бра́на «тс.», пов’язані з псл. *borniti, укр. борони́ти;

п. brama «в’їзд, вхід до будови, великі двері, ворота; передмур’я; ключ; дорога, підхід, приступ», [bráma, wráma, brań], ст. brana «тс.» походить від ч. заст. [brána] «широкий прохід, вхід, в’їзд до будівлі, саду, міста», ст. [brána] «оборонні укріплення, окоп, шанець», що, як і слц. brána «ворота, вхід, міська застава», є прямим відповідником до п. ст. brona «перегородка, бар’єр; гребля, загата; перешкода, перепона; укріплення»;

давнє запозичення з польської мови;

р. заст. [бра́ма, бра́на], бр. бра́ма;

запозичення з французької мови;

фр. front «лоб, чоло; перед; фронт» походить від лат. frōns (род. в. frontis) «тс.», яке мало первісне значення «те, що виступає, видається вперед» і зводиться до іє. *bhron-t- від *bhren- «виступати наперед», *bher-/bhor- «краяти», звідки також псл. borъ, *borda, *borna, укр. бір, борода́, борона́;

р. бр. болг. м. фронт, п. слц. front, ч. вл. fronta, схв. фро̏нта, слн. frónta;

запозичено з пізньолатинської мови через західноєвропейські (н. Perforatión, фр. англ. perforation);

пізньолат. perforātiō «просвердлювання; пробивання» походить від лат. perforātus, дієприкм. мин. ч. від perforo «просвердлюю; пробиваю, проколюю», утвореного за допомогою префікса реr- «пере-, через, крізь» від foro «буравлю, свердлю», спорідненого з лит. bãras «ділянка, смуга», псл. *borna, укр. борона́;

перфора́тор походить від лат. perforātor «той, хто проломлює, пробиває»;

р. болг. перфора́ция, бр. перфара́цыя, п. perforacja, ч. perforace, слц. perforácia, м. схв. перфора́циjа, слн. perforácija;