БОЖА — ЕТИМОЛОГІЯ

біждерев «тамариск, Муrісаrіа (Tamarix) germanica Desv.» (зарінковий)] (бот.)

складне утворення з основ прикметника бо́жий (ст. божьбіж-) та іменника де́рево;
назва зумовлена, очевидно, тим, що засохлий сік одного з різновидів тамариску – Tamarix gallica сінайські монахи продавали як біблійну манну;
Фонетичні та словотвірні варіанти

біждерник «тс.; Tamarix tetrandra Pall.»
бізьдерник
буждеревен «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бо́жий (ст. божьбіж-) ?


бог «господь»

псл. bogъ;
споріднене з дінд. bhăgaḥ «наділяючий, податель, пан, владика», bhájati, bhájate «наділяє», ав. bаүа «господь, бог», baχšaiti «бере участь»;
можливо, через давніше значення «майно, їжа» пов’язане з укр. [бог] «шлунок, рубець», богу́н «тс.», гр. φαγετν «їсти, пожирати», алб. bagëti «велика рогата худоба»;
неодноразово висловлювана думка про пряме запозичення з іранських мов (Корш Сб. Сумцову 53; Миккола РФВ 48, 278; Solmsen KZ 34, 49; Muszyński PZJP 92–93 та ін.) не витримує критики;
р. бр. болг. м. бог, др. богъ, п. слн. bóg, ч. bůh, слц. boh, вл. bóh, нл. bog, полаб. büg, схв. Бȏг, стсл. богъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безбо́жник
бі
біг
біжба́
біжни́к «тс.»
біжни́ця «тс.»
боги́ця
богови́к «продавець ікон»
богува́ти «бути богом; чаклувати; [лаятися в бога Дз]»
божба́ «божіння, клятва»
боженя́
боже́ственний
божестви́ти
божество́
бо́жеський
бо́жий
божи́ти «брати присягу»
божи́тися
божи́ця «ікона з жіночим зображенням»
бо́жка «богиня; піст Ж; божіння Г»
божка́р «святенник»
бо́жкати
божкува́ти «постити»
божни́к «полиця для ікон»
божни́ця «полиця (тумбочка) для ікон; церква»
божо́к «ідол»
божотва́ «тс.»
божу́ха «той, хто часто божиться»
бозю́н «святенник, богомільний»
збезбожні́ти
набі́жливість «набожність»
набіжний
набоже́нство «богослужіння»
набо́жний
набожник «рушник до ікони»
незбо́жний «безбожний»
обожа́тель
обожа́ти
обо́жнювати
обо́жувати
побо́жний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
bаүа «господь, бог» авестійська
bagëti «велика рогата худоба» албанська
бог білоруська
бог болгарська
bóh верхньолужицька
φαγετν «їсти, пожирати» грецька
bhăgaḥ «наділяючий, податель, пан, владика» давньоіндійська
богъ давньоруська
бог македонська
bog нижньолужицька
büg полабська
bóg польська
bogъ праслов’янська
бог російська
Бȏг сербохорватська
boh словацька
bóg словенська
богъ старослов’янська
бог «шлунок, рубець» українська
bůh чеська
bhájati ?
bhájate «наділяє» ?
baχšaiti «бере участь» ?
значення «майно, їжа» ?
богу́н «тс.» ?

божкода́йло «святенник»

експресивне утворення на основі виразу дай, боже, характерного для богомільних людей;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дай ?
боже ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.