БЛЯДЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. blęd-, пов’язане чергуванням голосних з blǫdъ «блуд»;

споріднене з лит. blesti «замішувати (їжу)», blestis «темніти, смутніти», лтс. blensties «недобачати», гот. blinds «сліпий», двн. blint «тс.», дангл. blundren «збовтувати, змішувати»;

іє. *bhlendh- «блудити; погано бачити»;

р. «повія», др. блядь «обман; повія», блясти «помилятися; розпусничати*, п. [blędzieć] «говорити не до речі, верзти», ч. ст. blesti «верзти», вл. bledzić «базікати, верзти», нл. blada «базікання; плітки», полаб. bl’ǫdǝ «марить; бачить уві сні», схв. blesti, bléditi «говорити дурниці, ганьбити», слн. blêsti «марити, верзти», стсл. блѧдь «базікання, марення; єресь; розпуста»;

псл. blǫdъ, blǫdi ti ‹ *blond- пов’язане чергуванням голосних з основою blęd-(‹*blend-), збереженою в слові блядь;

споріднене з лит. blandýti(s) «хмуритись; тинятися; опускати очі (від сорому)», blandѝs «мутний, темний», дісл. blunda «закривати очі» та ін;

р. блуд, блуди́ть, бр. блуд, блудзі́ць, др. блудъ, блудити, п. błąd «помилка», błądzić «помилятися; блукати», ч. blud, blouditi «заблудитись», слц. blud, blúditi, вл. нл. błud «помилка, божевілля», вл. błudźic «блукати», нл. błuźiś «тс.», полаб. Blǫdål «блудив», болг. [блъда́я, блъда́], м. блада «маячить, говорить з гарячки», бланда «блукає», блуд, блуди, схв. блŷд «розпуста», блу́дети «блукати», блу́дити «блудити», слн. blód «розпуста», blóditi «блукати», стсл. блѫдь «розпуста», блѫдити «блукати; блудити»;