БЛЮВОТИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

блюва́ти

псл. blьvati;
здебільшого вважається спорідненим з лит. bliáuti «бекати, ревти», bliuti «заревти», лтс. bl’aût «ревти, кричати», гр. φλύω «клекочу, вивергаю рідину, течу через край», φλέω «переповнююсь», лат. fluo «течу, ллюсь»;
розглядається також (Трубачев С.-луж. сб. 161–162; Otrębski LP 9, 18; ЭССЯ 2, 140–141) як давня фонетична паралель до плюва́ти;
зіставляється з нл. bluraś «виливати розбризкуючи» і лит. biauróti «гидити, загидити», biaurùs «гидкий»;
р. блева́ть, бр. блева́нне, [блюва́ць, блява́ць], др. бльвати, п. ст. bluć, blwać, ч. blít, слц. Bl’uvať, вл. bleć «плювати», нл. bluwaś «плювати, блювати», ст. bluś «тс.», полаб. bl’åvǝ «плює, блює», болг. бъ́лвам «блюю», м. блуіавица «блювотина», схв. бљу́вати, слн. bljuváti «блювати, плювати», bljevátÍ «тс.», стсл. бльвати «блювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

блевати́ни
блю́
блюва́к «вид отруйного гриба, Agaricus emeticus Harz. (Russula) Mak»
блюва́ка «той, що блює; конус псевдовулканічного виверження газів»
блюваки «блювотина»
блюва́чка «блювання»
блюво́та
блювоти́на
блювоти́ння
блюво́тне
блюво́тний
блю́нути «хлинути, раптово вилитись»
блю́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
блева́нне білоруська
бъ́лвам «блюю» болгарська
bleć «плювати» верхньолужицька
φλύω «клекочу, вивергаю рідину, течу через край» грецька
бльвати давньоруська
fluo «течу, ллюсь» латинська
bl'aût «ревти, кричати» латиська
bliáuti «бекати, ревти» литовська
biauróti «гидити, загидити» литовська
блуіавица «блювотина» македонська
bluraś «виливати розбризкуючи» нижньолужицька
bluwaś «плювати, блювати» нижньолужицька
bl'åvǝ «плює, блює» полабська
bluć польська
blwać польська
blьvati праслов’янська
блева́ть російська
бљу́вати сербохорватська
Bl'uvať словацька
bljuváti «блювати, плювати»«тс.» словенська
bljevátÍ «блювати, плювати»«тс.» словенська
бльвати «блювати» старослов’янська
блюва́ць українська
блява́ць українська
blít чеська
bliuti «заревти» ?
φλέω «переповнююсь» ?
плюва́ти ?
biaurùs «гидкий» ?
bluć ?
blwać ?
bluś «тс.» ?



Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.