БЕРЕЗА — ЕТИМОЛОГІЯ

припускається споконвічний зв’язок iє.*bhereg- з сем. b-r-h, b-r-q і хам. b-r-q, b-r-g: ар. клас, bariha «яснішає», barâhuⁿ «щось ясне», barâḥu «сонце», гебр. baraq «блискати» (про грозу), ак. barâqu «тс.», birqu «блискавка», eг. b-r-q, b-r-g «блискати»;

псл. *bérža‹*berga «береза»;

споріднене з лит. berzas, лтс. bẽcrzs, прус. berse, ос. bærz, bærzæ, дангл. beorc, двн. birihha, нвн. Bírke «тс.», дінд. bhūrjah «порода берези», лат. fraxinus «ясен»;

утворення від іє. *bherəg-/*bhrg- «береза», пов’язаного з *bhereg’- «блищати; світлий», відображеним у болг. бряз «з білими плямами», укр. березу́на (кличка вівці);

первісне значення назви дерева – «світла, біла»;

зближується також (Schmter-Šewc Sl. Wortst. 17) з іє. *bheregh- «високий, піднесений», псл. *bergъ, укр. бе́рег;

менш переконлива спроба (Machek ESJČ 74) пов’язання з нвн. Borke «кора» і прийняття цього значення за первісне;

р. берёза, бр. бяро́за, др. береза, п. bгzоzа, ч. břiza, слц. breza, вл, brěza, нл. brjaza, полаб. breză, болг. бреза́, м. бреза, схв. брёза, слн. bréza, стсл. брѣза;

очевидно, залишок давнього прикметника *березий «строкатий, чорний з білим», збереженого в болг. бряз «з білими плямами» (про буйвола), слн. bréza «періста»;

це слово первісно могло означати строкатий одяг рядженого під час зимових свят;

пор. рум. brezáiă «ряджений колядник», утворене від тієї самої слов’янської основи, а також нім. Berchte «ряджений з дзвіночками під час свят», пов’язане з двн. beraht «блискучий», гот. baírhts «світлий, блискучий, ясний», етимологічно тотожними з укр. бере́за, *березий;

думка про запозичення українського слова з румунської мови (Vincenz 3) недостатньо обґрунтована;

очевидно, результат зближення з основою бере́за, деетимологізованої давнішої назви, відбитої в р. [берлозга́] «гірчак повійковий», бр. бералёзка «тс.»;

ця назва може бути зіставлена з слн. [bȓlja] «дзиґа», схв. брљ «овеча вертячка», м. брл «тс.», ч. ст. brlooký «такий, що крутить очима в різні боки»;

у такому разі назви рослин зумовлюються їх витким характером;

менш переконлива спроба (Кравчук Белар. лексікал. і этым. 85) виведення назви бере́зка з *об-верезка;

р. берёзка «повій; [грушанка, Pyrola L.]», бр. бяро́зка «повій; [гірчак]»;

на формування різних наведених звукових варіантів мали вплив такі слова, як бере́за, ве́рес, клен тощо;

результати видозміни якоїсь праслов’янської чи, можливо, й неслов’янської назви,– на думку деяких дослідників, псл. *brьskljanъ (*brbskjant.) «плющ» або псл. *pręslenъ, пов’язаного з *pręslo «прясло» (за формою плодів);

р. берескле́т, [берескле́д] та ін., п. przmiel, trzmiel, ч. brslen, ст. brsněl (brsniel), слц. bršlen (ст. brslen), болг. бръшля́н «плющ, Hedera helix L.», м. бршлан, бршлен, схв. бршљап, брштан, слн. bršlján «тс.»;

псл. *berstъ‹*berztъ, похідне від основи, яка зберігається в слові береза (‹*berza);

паралельне до двн. beraht «світлий, блискучий», гот. baírhts «тс.»;

не може бути категорично відкинуте і припущення (Moszyński PZJP 32–33) про псл. "berstъ як колишнє прикметникове означення до іменника ѵęzъ «в’я́з», утворене через проміжну форму *berd-to- від кореня іє. *bher- «рубати, колоти» (з огляду на потріскану кору береста Ulmus campestris) або від омонімічного кореня *bher«виступати, стирчати, утворювати гострі грані» (з огляду на характерні для береста коркові нарости);

пор. заперечення Славського (JP 33/5, 399);

р. бе́рест, бр. бе́раст, др. берестъ, п. brzost, ч. břest, слц. brest, болг. бряст, брест, м. брест, схв. брȇст брȕјест, слн. brést, стсл. брѣстъ;

псл. *brĕzgъ/*brěskъ;

до української мови слово, судячи з рефлексації ě (я зам. і), потрапило, очевидно, з польської;

можливо, сюди ж належить свн. brehen «раптово сліпуче блиснути» (Schmidt KZ 25, 129);

в такому разі пов’язане з бере́за;

споріднене з лит. brekšta «світанок, світання», breško, brekšti «світати, розвиднятися», apýbreškis «світанок», можливо, також дінд. bhrajatē «блищить, світить», ав. brāzaiti «блищить, сяє»;

р. [брезг] «світанок», бре́зжить, п. brzask «світанок, світання; досвіток», ст. brzazg, brzeżdżyć się «світати, розвиднятися», [каш. břwsk] «сутінки», ч. břesk «світанок», слц. bresk «тс.», полаб. brezďojě (‹*brěžǯaje[tъ] від *brěžati) «світає», слн. [brȇsk] «світанок», стсл. υрбрѣзгъ «тс.»;

похідне утворення від бере́за;

назва зумовлена тим, що гусінь цього виду п’ядаків живиться листям берези;

не зовсім ясне;

можливо, результат контамінації латинського наукового терміна frāxinus «ясен» і укр. я́сен;

лат. frāxinus споріднене з дінд. bhūrjaḥ «вид берези», псл. *berza, укр. бере́за;