БЕРЕГ — ЕТИМОЛОГІЯ

бе́рег

псл. *bergъ;
двн. berg «гора», гот. baírgahei «гори», ав. barəzah- «гора, висота», ос. bærzond «висота», вірм. berj «тс.», дінд. bṛhant- «високий», ав. bərəzant, хет. parkuš «тс.», кімр. bre «гора, горб»;
безпосередню успадкованість сл. *bergъ з індоєвропейської прамови визнає більшість дослідників (Jagić AfSlPh 30, 457; Brückner AfSIPh 42, 138; Брандт РФВ 21, 206; Младенов 47; Георгиев БЕ 2, 247; Gołąb LP 16, 55; Machek ESJČ 72; Sławski I 46; Бурлакова ВСЯ 6, 61; Skok I 210; Schuster-Šewc Sl. Wortst. 17 i ін.), причому невідповідність у слов’янських мовах звука g, рефлексу непалатального іє. g(h), рефлексові палатального g в інших мовах satəm (пор. ав. z) пояснюється як одне з численних відхилень від звичайної рефлексації індоєвропейських задньоязичних або як відмінність слов’янських мов від інших індоєвропейських у характері розширення кореня *bher-;
інші дослідники, зважаючи на цю звукову невідповідність, припускають праслов’янське запозичення з германських чи з якихось інших мов групи centum (Bern. I 49– 50; Meillet RSl 2, 69; Преобр. І, 23; Trautmann 30–31; Kiparsky QLG 101– 102; Pokorny 140–141 і ін.);
р. бе́рег, бр. бе́раг, др. берегъ, п. brzeg, ч. břeh, слц. breh, вл. brjóh, нл. brjog, полаб. brig, болг. бряг, м. брег, схв. брȇг, брȕјег, слн. brég, стсл. брѣгъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безбере́гий
безбере́жжя
безбере́жний
берегі́вка «берегова ластівка»
берегова́тий
берегове́нник
береговина́ «побережжя»
берегови́сько
берегови́ще «тс.»
берегу́лиця
берегу́лька
берегу́ля
бережа́к «прибережний житель»
бережа́н «тс.»
бережа́нка
бережина́ «берегова трава»
бережи́на
бережи́стий «з високими берегами»
бережки́ «металева оправа колодочки ножа»
бере́жниця «тс.»
бережня́к «берегові зарості; [викинуті водою на берег куски дерева]»
бережо́к «зарослий лісом горб»
бе́ріг
відбере́жний
за́бережень «прибережний лід»
на́бережна
надбере́жжя
надбере́жний
підбере́жка «берегова ластівка»
підбере́жний
підбере́жник
підбере́жок «тс.»
поберегулька «плиска, Motacilla L.» (орн.)
побережа́нин
побере́жець
побере́жжя
побере́жина «прибережжя»
побережний
побере́жник «берегова ластівка»
побере́жниця «тс.»
побережня́к «вітер, що дме вздовж берега»
прибере́жжя
прибере́жний
прибере́жник «морська трава»
прибере́жниця «АеІuropus» (бот.)
убере́же
узбере́жжя
у́зберіж «вздовж берега»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
barəzah- «гора, висота» авестійська
bərəzant авестійська
бе́раг білоруська
бряг болгарська
brjóh верхньолужицька
berj «тс.» вірменська
baírgahei «гори» готська
berg «гора» давньоверхньонімецька
bṛhant- «високий» давньоіндійська
берегъ давньоруська
g(h) індоєвропейська
bre «гора, горб» кімрська
брег македонська
brjog нижньолужицька
bærzond «висота» осетинська
brig полабська
brzeg польська
*bergъ праслов’янська
бе́рег російська
брȇг сербохорватська
*bergъ слов’янські
breh словацька
brég словенська
брѣгъ старослов’янська
брȕјег українська
parkuš «тс.» хетська
břeh чеська
g (пор. ав. z) ?


а́йсберг

запозичення з німецької мови;
нім. Éisberg «айсберг» походить від норв. дат. isbjerg (шв. isberg) «тс.», утвореного з іменників is «лід, крига», спорідненого з двн. дангл. īs,англ. ice, дісл. īss «тс.», та bjerg (berg) «гора», спорідненого з псл. *bergъ, укр. бе́рег;
буквально означає «льодова гора»;
р. бр. болг. а́йсберг, п. iceberg, схв. ајсберг;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ice англійська
а́йсберг білоруська
а́йсберг болгарська
īs давньоанглійська
īs давньоверхньонімецька
īss «тс.» давньоісландська
isbjerg «тс.» (шв. isberg) датська
Éisberg «айсберг» німецька
isbjerg «тс.» (шв. isberg) норвезька
iceberg польська
*bergъ праслов’янська
а́йсберг російська
ајсберг сербохорватська
бе́рег українська
is «лід, крига» ?
означає «льодова гора» ?

бере́за (бот.)

псл. *bérža‹*berga «береза»;
споріднене з лит. berzas, лтс. bẽcrzs, прус. berse, oc. bærz, bærzæ, дангл. beorc, двн. birihha, нвн. Bírke «тс.», дінд. bhūrjah «порода берези», лат. fraxinus «ясен»;
утворення від іє. *bherəg-/*bhrg- «береза», пов’язаного з *bhereg’- «блищати; світлий», відображеним у болг. бряз «з білими плямами», укр. березу́на (кличка вівці);
первісне значення назви дерева – «світла, біла»;
зближується також (Schmter-Šewc Sl. Wortst. 17) з іє. *bheregh- «високий, піднесений», псл. *bergъ, укр. бе́рег;
менш переконлива спроба (Machek ESJČ 74) пов’язання з нвн. Borke «кора» і прийняття цього значення за первісне;
припускається споконвічний зв’язок iє.*bhereg- з сем. b-r-h, b-r-q і хам. b-r-q, b-r-g: ар. клас, bariha «яснішає», barâhun «щось ясне», barâḥu «сонце», гебр. baraq «блискати» (про грозу), ак. barâqu «тс.», birqu «блискавка», eг. b-r-q, b-r-g «блискати»;
р. берёза, бр. бяро́за, др. береза, п. bгzоzа, ч. břiza, слц. breza, вл, brěza, нл. brjaza, полаб. breză, болг. бреза́, м. бреза, схв. брёза, слн. bréza, стсл. брѣза;
Фонетичні та словотвірні варіанти

берези́на́ «березняк; березові гілки»
бере́зина «березове дерево; березовий ліс»
березі́вка «зяблик, Fringilla coelebs L.» (орн.)
бере́зі́вка «березова настоянка»
березнева́muu «покритий місцями березою»
бере́зни́к
березни́ця «березник»
березня́к «березовий сік»
березова́ті «березові»
бере́зові
березовни́к «березовий гай; вид узору на писанці»
бере́зто «тс.»
березтя́нка «березова земля; придатний для берези грунт»
бе́рест «березова кора»
берестяни «зроблений з бересту»
берестянка «кошик або коробка з березової кори»
підбере́зник
підберезо́вець «підберезник»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
barâqu «тс.» аккадська
клас арабська
бяро́за білоруська
бряз «з білими плямами» болгарська
бреза́ болгарська
baraq «блискати» (про грозу) гебрайська
beorc давньоанглійська
birihha давньоверхньонімецька
bhūrjah «порода берези» давньоіндійська
береза давньоруська
*bherəg-/*bhrg- «береза» індоєвропейська
*bheregh- «високий, піднесений» індоєвропейська
fraxinus «ясен» латинська
bẽcrzs латиська
berzas литовська
бреза македонська
brjaza нижньолужицька
Bírke «тс.» нововерхньонімецька
Borke «кора» нововерхньонімецька
breză полабська
bгzоzа польська
*bérža‹*berga «береза» праслов’янська
*bergъ праслов’янська
berse прусська
берёза російська
b-r-h семітські
брёза сербохорватська
breza словацька
bréza словенська
брѣза старослов’янська
березу́на (кличка вівці) українська
бе́рег українська
вл українська
brěza українська
b-r-q хамітські
břiza чеська
bærz ?
bærzæ ?
*bhereg'- «блищати; світлий» ?
iє.*bhereg- ?
b-r-g: ?
bariha «яснішає» ?
barâhu «щось ясне» ?
barâḥu «сонце» ?
birqu «блискавка» ?
b-r-q ?
b-r-g «блискати» ?

бре́мсберг «похила галерея в копальнях і ін.»

запозичення з німецької мови;
нвн. Brémsberg «сортувальна гірка, бремсберг» складається з основ дієслова bremsen «гальмувати», пов’язаного з іменником Brémse «гальмо», та іменника Berg «гора», спорідненого з псл. *bergъ, укр. бе́рег;
р. бре́мсберг, бр. брэ́мсберг;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
брэ́мсберг білоруська
Brémsberg «сортувальна гірка, бремсберг» нововерхньонімецька
*bergъ праслов’янська
бре́мсберг російська
бе́рег українська
bremsen «гальмувати» ?
Brémse «гальмо» ?
Berg «гора» ?

бургомі́стр

запозичення з середньоверхньонімецької мови;
свн. burgemeister «начальник городян», bürgemeister, burgermeister, bürgermeister «тс.» складається з іменників burger (bürger) «городянин», пов’язаного з двн. burgāri, дангл. burgware «тс.», утворених з основ іменників burg «місто, укріплення», спорідненого з н. Berg «гора», укр. бе́рег, і двн.-wari «житель, мешканець, (ст.) захисник», спорідненого з н. wehren «захищати», укр. вори́на «жердина для загорожі», та meister «майстер, вчитель, хазяїн», пов’язаного з лат. magister «начальник, керівник, учитель»;
виводиться також (Фасмер І 244) від гол. burgemeester;
p. бургоми́стр, бр. бургамі́стр, п. burgmistrz, вл. [burgermištr, byrgermejstar, burgarmajstar], болг. бу́ргмайстер, (заст.) бу́ргмистър;
Фонетичні та словотвірні варіанти

буркгимистръ (1399)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бургамі́стр білоруська
бу́ргмайстер (заст.) болгарська
burgermištr верхньолужицька
byrgermejstar верхньолужицька
burgarmajstar верхньолужицька
burgemeester голландська
burgware «тс.» давньоанглійська
burgāri давньоверхньонімецька
magister «начальник, керівник, учитель» латинська
Berg «гора» німецька
wehren «захищати» німецька
burgmistrz польська
burgemeister «начальник городян» середньоверхньнімецька
бе́рег українська
вори́на «жердина для загорожі» українська
bürgemeister ?
burgermeister ?
bürgermeister «тс.» ?
burg «місто, укріплення» ?
двн.-wari «житель, мешканець, (ст.) захисник» ?
meister «майстер, вчитель, хазяїн» ?
бургоми́стр ?

набере́жник «перевізник, Tringa hypoleucos L.» (орн.)

похідне утворення від бе́рег;
назва зумовлена тим, що перевізник селиться на піщаних берегах і обмілинах річок і струмків;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бе́рег українська

форт «велике замкнуте укріплення»

запозичення з німецької мови;
н. Fort засвоєне під час Тридцятирічної війни XVII ст. з фр. fort, первісно «міцний майданчик», згодом «укріплення, фортеця», похідного від лат. fortis «міцний» (‹ forctis), що зводиться до іє. *bherg̑h- «високий» (‹ іє. *bher- «нести, підіймати»), з яким споріднені дінд. bṛhánt- «товстий, сильний, великий, високий», ав. bǝrǝzant «високий», хет. parkuš «тс.», тох. A parkas «довгий», тох. B parkar-ňn̄е «довжина», вірм. berj «висота», герм. *berga-, гот. *baírg-, дісл. bjarg, двн. днн. дфриз. bёrg, дангл. beorg, нгол. шв. норв. ісл. berg, псл. *bergъ, стсл. брѣгъ, укр. бе́рег;
р. бр. болг. форт, п. ч. слц. fort, схв. фор, слн. fórt;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
bǝrǝzant «високий» авестійська
форт білоруська
форт болгарська
berj «висота» вірменська
*berga- германські
*baírg- готська
beorg давньоанглійська
bёrg давньоверхньонімецька
bṛhánt- «товстий, сильний, великий, високий» давньоіндійська
bjarg давньоісландська
bёrg давньонижньонімецька
bёrg давньофризька
*bherg̑h- «високий» (‹ іє. *bher- «нести, підіймати») індоєвропейська
*bher- індоєвропейська
berg ісландська
fortis «міцний» (‹ forctis) латинська
Fort німецька
berg норвезька
fort польська
*bergъ праслов’янська
форт російська
фор сербохорватська
fort словацька
fórt словенська
брѣгъ старослов’янська
бе́рег українська
fort французька
parkuš «тс.» хетська
fort чеська
berg шведська
A parkas «довгий» ?
B parkar-ňn̄е «довжина» ?
berg ?

побере́жни́к «Calidris (птах з роду куликів); [грязьовик, Limicola falcinellus Шарл]» (орн.)

похідне утворення від бе́рег;
зумовлене тим, що ці птахи, як і інші куликові, зустрічаються по узбережжях великих річок, озер і морів (Воїнств.–Кіст. 66–69, 71, 336; Шарл. 14, 15, 17, 22, 29; Птицы СССР 215, 235–247);
р. [побере́жник] «річковий, береговий кулик»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
побере́жник «річковий, береговий кулик» російська
бе́рег українська

побере́жниця «Litorella L. (Berg.)» (бот.)

похідне утворення від бе́рег, можливо, калька наукової назви цієї рослини лат. litorella, пов’язаної з лат. lītus «берег, узбережжя»;
назва зумовлена тим, що побережниця росте по берегах річок і озер, іноді просто біля берега у воді (Федченко–Флеров 903; Симоновић 278);
р. прибре́жник, бр. прыбярэ́жнік «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
прыбярэ́жнік «тс.» білоруська
litorella латинська
lītus «берег, узбережжя» латинська
прибре́жник російська
бе́рег українська

у́березь «долина з потоком»

очевидно, префіксальне утворення від бе́рег;
можливо, виникло на основі прийменникового сполучення у бе́резі;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бе́рег українська

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.