БАНДУРА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичено з грецької мови або, можливо, через польську з італійської;

іт. pandura (слат. pandūra) походить від гр. πανδουρα «цитра», яке було запозичене, мабуть, з Лідії;

р. бр. болг. бандура «кобза», п. ч. слц. bandura, слн. bandúra, схв. бàндура «тс.» (у більшості цих мов з української);

непереконливе зіставлення (Machek ESJČ 63–64) ч. brambor з лтс. bimbulis, bumbulis «картопля»;

n. [bandurki] «картоплі», слц. [bandurka] «картопля», як і ч. [bandor, bandur], brambor «тс.», пов’язані з назвою німецької землі Brandenburg;

запозичення з польської і словацької мов;

можливо, пов’язане з р. [ба́ндать] «бруднити»;

неясне;

р. [банду́ра] «нутрощі тварини; нечистоти, заховані в чомусь», n. [bandziochy] «нутрощі», ч. (згруб.) bandur «товстун, незграба»;

неясне;

переміщення наголосу на кінцевий склад могло бути викликане емоційним фактором;

можливо, результат контамінації форм бамбу́ла «вайло» і банду́ра в переносному значенні «велика, груба річ»;

можливо, результат видозміни форми [банду́ра] «тс.» під впливом звукової форми слова [бундз] «грудка сиру; вузол»;

n. [bandz] «картопля» (з укр. ?);

результат перенесення назви [лаву́та] «лютня»;

пор. як семантичні паралелі укр. банду́ра «музичний інструмент; [телепень]», цимба́ли – [ци́мбал] «йолоп, телепень», р. балала́йка (бесструнная) «дурень»;

неясне;

можливо, походить від рум. pandúr «опришок», яке разом із схв. пàндӯр «посіпака; сільський поліцейський стражник» зводиться до уг. pandúr, що зіставляється з сл. *pǫdarь «погонич, пастух», похідним від псл. pǫditi «гнати»;

р. [ба́ндырь] «хазяїн дому розпусти»;

очевидно, пов’язане з [ба́ндури] «нутрощі, переважно у тварини» як вказівка на те, що муха сідає на покидьки;