БАЛАБОН — ЕТИМОЛОГІЯ

пов’язується також (Фасмер І 112) з балабола «базіка»;

довгий час вважалося запозиченням з татарської мови (Яновский І 317);

утворення не зовсім ясного походження;

р. [балабо́нчик] «брязкальце, дзвінок», балабо́лка «підвіска, дрібна висяча прикраса», бр. балабо́н «дзвінок»;

з другого боку, початкова частина слова бала- могла бути зближена з словами бала́бух і под. за ознакою круглої форми;

очевидно, результат контамінації форм типу [балаба́н] «велика квасоля», [балаба́нка] «тс.; сорт великої картоплі» і балабо́н «дзвоник, брязкальце»;

n. [bałabon] «картопля», [bałabun, bałaban, bałabaja, bałabajka] «тс.»;

пор. лат. balbus «заїка», balbūtio «заїкаюсь»;

очевидно, псл. *bolboliti, звуконаслідувальне утворення, зближене пізніше на східнослов’янському мовному грунті з основою бал- «балакати, гомоніти»;

р. [балабо́ла] «балакун», [балаба́н] «тс.», бр. [балабо́лка] «торохтійка», балабо́н «базіка», балабо́ніць «торохтіти», болг. блабо́ля «бубоню», ч. bláboliti «белькотати»;

звуконаслідувальне утворення, фонетична структура якого, можливо, зазнала впливу з боку балабо́н «дзвоник, брязкальце», балабо́нити «дзвонити, бренькати»;