АМІН — ЕТИМОЛОГІЯ

амі́нь

через старослов’янську мову запозичено з грецької;
гр. ἀμήν походить від гебр. āmén «дійсно, хай буде так»;
р. ами́нь, бр. амі́н, др. а́минъ, а́минь, п. ч. слц. нл. amen, вл. amen, hamjeń, болг. ами́н, м. амин, схв. амен, амин, слн. ámen, стcл. аминь, аминъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ами́нь
амін
Етимологічні відповідники

Слово Мова
амі́н білоруська
ами́н болгарська
amen верхньолужицька
hamjeń верхньолужицька
āmén «дійсно, хай буде так» гебрайська
ἀμήν грецька
а́минъ давньоруська
амин македонська
amen нижньолужицька
amen польська
ами́нь російська
амен сербохорватська
amen словацька
ámen словенська
а́минь українська
амин українська
аминъ українська
amen чеська
аминь ?


вітамі́н

неологізм наукової мови, утворений у 1913 р. польським ученим К. Функом з лат. vīta «життя» (від vīvo «живу», спорідненого з псл. žiti, укр. жи́ти) і терміна амі́ни «вид органічних сполук» (від амо́ній);
р. болг. м. витамин, бр. вітамі́н, п. witamina, ч. vitamin, слц. слн. vitamín, схв. витàмин;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вітамінізува́ти
вітаміно́зний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вітамі́н білоруська
витамин болгарська
vīta «життя» (від vīvo «живу», спорідненого з псл. žiti, укр. жи́ти) латинська
витамин македонська
witamina польська
польським російська
витамин російська
витàмин сербохорватська
vitamín словацька
vitamín словенська
vitamin чеська
Функом ?
амі́ни «вид органічних сполук» (від амо́ній) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.