АЖ — ЕТИМОЛОГІЯ

аж

псл. aže;
результат злиття сполучника а і частки же з дальшим відпадінням кінцевого ненаголошеного ;
p. [аж, а́жно, а́жник], бр. аж, ажно́, др. аже «що; якщо; аж; аж от», ажь, «тс.», п. aż «аж; поки; як тільки», [aże, ażno], ст. aże «тс.», ч. слц. až «аж; поки», нл. až «до; що; щоб; поки», ažo «тс.», схв. ст. аr(е) ‹ ‹ *aže «бо; аж», слн. ст. àr «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

аже́нь
Етимологічні відповідники

Слово Мова
аж білоруська
аже «що; якщо; аж; аж от» давньоруська
«до; що; щоб; поки»«тс.» нижньолужицька
ažo «до; що; щоб; поки»«тс.» нижньолужицька
«аж; поки; як тільки» польська
aže праслов’янська
аr(е) ‹ *aže «бо; аж» сербохорватська
«аж; поки» словацька
àr «тс.» словенська
а́жно українська
а́жник українська
ажно́ українська
ажь «тс.» українська
aże українська
ażno українська
«аж; поки» чеська
а ?
же ?
аж ?
aże «тс.» ?
аr(е) ‹ *aže «бо; аж» ?
àr «тс.» ?


о́ниж «аж»

результат злиття вказівної частки он, [оне] з часткою же (ж);
паралельне до аж, ані́ж;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
он ?
оне (ж) ?
аж ?
ані́ж ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.