АВТ — ЕТИМОЛОГІЯ

авто́л

складноскорочене слово, утворене з основ слів авт(омобіль) і лат. ol(eum) «масло» за аналогією до менто́л, бензо́л, фено́л та ін;
р. болг. авто́л, бр. аўто́л, п. ч. autol;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
аўто́л білоруська
авто́л болгарська
ol(eum) «масло» латинська
autol польська
авто́л російська
autol чеська
авт ?
омобіль ?
менто́л ?
бензо́л ?
фено́л ?


авто́

запозичення з французької мови;
φρ. auto є скороченням з automobile «автомобіль»;
в українську мову зайшло двома шляхами;
через російську і польську (німецьку) мови;
р. авто́, бр. aўто́, п. ч. слц. auto, вл. нл. awto, болг. м. а́уто, схв. а́уто, слн. ávto;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
aўто́ білоруська
а́уто болгарська
awto верхньолужицька
а́уто македонська
awto нижньолужицька
auto польська
авто́ російська
а́уто сербохорватська
auto словацька
ávto словенська
auto чеська
auto є скороченням з automobile «автомобіль» ?

авто-

перший компонент порівняно нових складних слів, який у різних випадках зводиться до чотирьох різних лексичних одиниць: як скорочення до автомобі́льний, авто́бусний (напр., автотра́нспорт, автопа́рк), як скорочення до автомати́чний (напр., автопіло́т, пор. Азарова ВКР III 224), як виділений із складу слів грецького походження компонент;
авто- (гр. ;αυτό-, етимологічно не зовсім ясне) із значенням «само-» (напр., автопортре́т) І як основа, тотожна самостійному слову авто́ (напр., автомаши́на);
р. болг. м. авто-, бр. авта-, п. ч. слц. auto-, схв. ауто-, слн. avto-;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
авта- білоруська
авто- болгарська
авто- македонська
auto- польська
авто- російська
ауто- сербохорватська
auto- словацька
avto- словенська
auto- чеська
автомобі́льний ?
авто́бусний (напр., автотра́нспорт, автопа́рк) ?
автомати́чний (напр., автопіло́т, пор. Азарова ВКР III 224) ?
значенням «само-» (гр. ;αυτό-, етимологічно не зовсім ясне)(напр., автопортре́т) ?
авто́ (напр., автомаши́на) ?

кіно́ «будинок, у якому демонструються кінофільми»

р- кино́, бр. Кіно́, п. ч. слц. вл. нл. kino, болг. м. ки́но, схв. кѝно, слн. kíno;
очевидно, запозичене з німецької мови за посередництвом російської;
нім. Kino є скороченням слова Kinematográph «кінематограф» (через проміжну форму Kientopp), мабуть, за зразком Kílo «кіло» і Aúto «авто»;
переміщення наголосу в російській мові відбулося за зразком слів французького походження (пор. р. авто́, кило́);
Фонетичні та словотвірні варіанти

кіно- (частина складних слів типу кіноакто́р, кіноапара́т і под.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кіно́ білоруська
ки́но болгарська
kino верхньолужицька
ки́но македонська
kino нижньолужицька
Kino «кінематограф» (через проміжну форму Kientopp) німецька
Kílo «кіло» німецька
Aúto «авто» німецька
Kinematográph німецька
Kientopp німецька
kino польська
кино́ російська
авто́ російська
кило́ російська
кѝно сербохорватська
kino словацька
kíno словенська
kino чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.