ЮЛІАН — ЕТИМОЛОГІЯ
Юліа́н «чоловіче ім’я»
запозичення з латинської мови;
лат. Jūliānus «Юліан» походить від Jūliānus «Юліїв», присвійного прикметника від імені Jūlius «Юлій»;
р. болг. Юлиа́н, бр. Юлья́н, п. Julian, ч. слц. Julián, м. Jулиан, схв. Jу̏лиjāн (Jулѝjāн), слн. Julijan, стсл. Июлианъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Iоулїа́нъ
«ѕѣлѡ̀ тѧжко$yмєнъ, горко въ оумѣ имѧ$щи»
(1627)
Оля́на
Улія́н
Улю́ня
Уля́н
Уля́на
Юлія́н
Юлія́н
Юлія́нна
Юлько́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Юлья́н | білоруська |
| Юлиа́н | болгарська |
| Jūliānus «Юліан» | латинська |
| Jулиан | македонська |
| Julian | польська |
| Юлиа́н | російська |
| лиjāн (Jулѝjāн) | сербохорватська |
| Julián | словацька |
| Julijan | словенська |
| Июлианъ | старослов’янська |
| Julián | чеська |
| Jūliānus «Юліїв» | ? |
| Jūlius «Юлій» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України