ЧУЧА — ЕТИМОЛОГІЯ

чу́че́ло «опудало (набита тирсою, соломою тощо шкура тварини, птаха, що відтворює її вигляд); подоба людини з глини, воску чи з набитого чимось її одягу»

псл. čučеlo / čučеla;
похідне з суфіксом -l- від *čučеti «присідати на зігнутих колінах, зіщулившись (причаївшися)»;
іє. *keuk- «згинати, скручувати»;
зіставляється з лит. kaũkas «домовик», прус. cawx «чорт» (інший ступінь чергування – іє. *kouk- › псл. *kuk-);
р. чу́чело «опудало», [чу́ча], бр. чу́чала «тс.», болг. чу́чело «опудало (на городі)», чу́чула «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

чу́чало «опудало»
чу́чельний
чу́чельник «майстер-виготовлювач опудал»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чу́чала «тс.» білоруська
чу́чело «опудало (на городі)» болгарська
*keuk- «згинати, скручувати» індоєвропейська
kaũkas «домовик» литовська
čučеlo праслов’янська
cawx «чорт» (інший ступінь чергування -- іє. *kouk- › псл. *kuk-) прусська
чу́чело «опудало» російська
чу́ча українська
чу́чула «тс.» українська
*čučеti «присідати на зігнутих колінах, зіщулившись (причаївшися)» ?


чечу́га «велика промислова риба родини осетрових, стерлядь, Acipenser ruthenus L.» (іхт.)

запозичення з румунської мови;
рум. căciugă «тс.» походить від етимологічно нез’ясованого уг. kecsege «осетер»;
р. [чечу́га] (з укр.), п. czeczuga (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

чечу́жина
чечу́жний
чучу́
чучу́га́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
czeczuga (з укр.) польська
чечу́га (з укр.) російська
căciugă «тс.» румунська
kecsege «осетер» угорська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.