ЦІНА — ЕТИМОЛОГІЯ

ціна́ «грошове вираження вартості товару; значення, вартість»

споріднене з лит. káina «тс.», ав. kaēnā- «відплата, помста, кара», гр. ποινή «викуп; помста, кара», що зводяться до іє. *ku̯oi̯nā, утвореного від * ku̯ei̯- «карати, мститися», від якого походять також дінд. cáyatē «мститься, карає», гр. τίνω «плачу, винагороджую; відплачую, караю», τιμή «ціна, вартість; кара», стсл. каати;
псл. cěna;
р. болг. цена́, бр. цана́, цэ́ны «ціни», др. цѣна, п. ч. слц. cena, м. цена, схв. це́на, слн. cåna, стсл. цѣна;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́цінка «запропонована ціна»
знеці́нення
знеці́нювати
зціни́ти «продати з аукціону»
зці́нка «аукціон»
зціня́ч «аукціоніст»
на́ці́нка
наці́нювати
недооці́нка
неоціне́нний
неоціни́тний
неоці́нний
обці́нка «оцінка»
о́цін «оцінка»
оціни́тель
о́ці́нка
оці́нний
оці́нник
оці́нювальний
оці́нювач
оці́нююче
переоці́нка
поці́нний
поціно́вка «оцінка майна для продажу з аукціону»
приці́нюватися
уці́нка
ціни́тель
ціни́ти
цінко́вий «коштовний»
ці́нний
цінни́к
ці́ннісний
ціно́вка «аукціон»
ціно́вний «коштовний»
ціно́вник «цінувальник»
цінота́ «вартість, позитивна якість»
цінува́льник
цінува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kaēnā- «відплата, помста, кара» авестійська
цана́ білоруська
цена́ болгарська
ποινή «викуп; помста, кара» грецька
τίνω «плачу, винагороджую; відплачую, караю» грецька
cáyatē «мститься, карає» давньоіндійська
цѣна давньоруська
*ku̯oi̯nā індоєвропейська
káina «тс.» литовська
цена македонська
cena польська
cěna праслов’янська
цена́ російська
це́на сербохорватська
cena словацька
cåna словенська
каати старослов’янська
цѣна старослов’янська
цэ́ны «ціни» українська
cena чеська
ku̯ei̯- «карати, мститися» ?
τιμή «ціна, вартість; кара» ?

пеня́ «штраф за невиконання зобов’язань; докір, незадоволення, скарга; напасть, лихо; [причепа, нав’язлива людина]»

запозичення з латинської мови;
лат. poena «кара» походить від гр. ποινή «викуп; помста, кара», спорідненого з ав. kaēnā «штраф, помста», лит. káina «ціна, вартість», псл. cěna, укр. ціна́;
р. бр. пе́ня, п. pena «грошова кара»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пе́нни́й «такий, що має борги; сварливий»
пеня́кува́тий «причепливий; нав’язливий»
пеня́ти «нарікати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kaēnā «штраф, помста» авестійська
пе́ня білоруська
ποινή «викуп; помста, кара» грецька
poena «кара» латинська
káina «ціна, вартість» литовська
pena «грошова кара» польська
cěna праслов’янська
пе́ня російська
ціна́ українська

Тимофі́й (чоловіче ім’я)

гр. Τιμόϑεος (букв. «який шанує Бога») складається з основ τῑμή «честь, пошана; ціна; помста, кара», спорідненого з ав. kaēnā- «помста, кара», лит. káina «ціна», псл. сěnа «тс.», укр. ціна́, і ϑεός «бог»;
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
р. Тимофе́й, бр. Цiмафе́й, др. Тимоѳей, п. Tymoteusz, ч. Timotheus, слц. Timotej, болг. Тимоте́й, Тимофе́й, м. Тимотеj, Тимотиje, схв. Тимотеj, Тимотиje, слн. Timotej, стсл. Тимоѳеи;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Темко́
Ти́мі́ш
Тимко́
Тимоβе́й «честь Б(о)жа(я), Б(о)го(мъ) почте(нъ) а(бо) дорогій Б(ог)у» (1627)
Тимо́сь
Тимоте́й
Тимофтій (1491)
Тимо́фтій (Me)]
Тимо́ха
Тимохъ (1438)
Тимошъ (1471)
Тимоѳей
Тиму́сь
То́мко́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kaēnā- «помста, кара» авестійська
Цiмафе́й білоруська
Тимоте́й болгарська
Тимофе́й болгарська
Τιμόϑεος «честь, пошана; ціна; помста, кара» (букв. «який шанує Бога») грецька
ϑεός «бог» грецька
τῑμή грецька
Тимоѳей давньоруська
káina «ціна» литовська
Тимотеj македонська
Тимотиje македонська
Tymoteusz польська
сěnа «тс.» праслов’янська
Тимофе́й російська
Тимотеj сербохорватська
Тимотиje сербохорватська
Timotej словацька
Timotej словенська
Тимоѳеи старослов’янська
ціна́ українська
Timotheus чеська

ти́на «різні види водорості Confervae Ag.» (бот.)

псл. tina ‹ *timna, пов’язане з *timy «болото, багно, твань», пор. р. [тиме́нье], др. тимѣно, тимѣниѥ, ч. ст. tymenec, temenec, вл. tymjo, нл. tyḿe, стсл. тимѣно, тимѣниѥ «тс.»;
далі зіставляється з гр. τĩλος «рідкий кал», двн. theisk «гній, кал, сміття», deisk «тс.», дангл. dínan «намокати», дісл. þíðа «відтавати, розтоплювати», þíðr «відталий» (Lidén IF 19, 356–357; Lidén Arm. St. 109; Persson Beitr. 463–464; Specht 21; Trautmann 323; Holthausen Awn. Wb. 315; Charpentier МО 13, 14), з гр. τέλμα «стояча вода, болото, багно», вірм. tilm «тс.» або гр. τĩφος «болото, багно» (Machek ESJČ 639), з дінд. stīmáḥ «нерухомий», stimitaḥ, timitaḥ «тс.», stíyā «стояча вода», styā́уаtē «замерзає, твердіє» (Ильинский РФВ 69, 22–23);
недостатньо обґрунтованим є пов’язання з псл. tьlěti «тліти» (Solmsen KZ 35, 478);
р. ти́на «твань, баговиння», [Confervae Ag.], бр. ці́на «твань, баговиння», др. тина «болото, багно, твань», ч. ст. tina, болг. ти́ня, м. тиња, стсл. тина «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ці́на «твань, баговиння» білоруська
ти́ня болгарська
tymjo верхньолужицька
tilm «тс.» вірменська
τĩλος «рідкий кал» грецька
τέλμα «стояча вода, болото, багно» грецька
τĩφος «болото, багно» грецька
dínan «намокати» давньоанглійська
theisk «гній, кал, сміття» давньоверхньонімецька
deisk «тс.» давньоверхньонімецька
stīmáḥ «нерухомий» давньоіндійська
stimitaḥ давньоіндійська
timitaḥ «тс.» давньоіндійська
stíyā «стояча вода» давньоіндійська
styā́уаtē «замерзає, твердіє» давньоіндійська
þíðа «відтавати, розтоплювати» давньоісландська
þíðr «відталий» давньоісландська
тимѣно давньоруська
тимѣниѥ давньоруська
тина «болото, багно, твань» давньоруська
тиња македонська
tyḿe нижньолужицька
tina праслов’янська
*timy «болото, багно, твань» праслов’янська
*timna праслов’янська
tьlěti «тліти» праслов’янська
тиме́нье російська
ти́на «твань, баговиння» російська
тимѣно старослов’янська
тимѣниѥ «тс.» старослов’янська
тина «тс.» старослов’янська
tymenec (ст.) чеська
temenec (ст.) чеська
tina (ст.) чеська

ци́на «олово; цинк» (заст.)

запозичене з німецької мови через посередництво польської;
н. Zinn «олово» споріднене з дангл. дсканд. снн. tin, двн. свн. zin, що зводяться до герм. *tina-, можливо, чергуванням голосних пов’язаного з гот. tains «палиця; гілка, сучок», двн. zein «тс.», оскільки при археологічних розкопках на території Швейцарії, Ютландії, Південної Швеції знаходили олово у вигляді палиць (штаб);
бр. [цын], п. cyna, ч. слц. cín, вл. сyn, нл. cen, схв. [ци̏н], слн. cin;
Фонетичні та словотвірні варіанти

цина́р «ливар олов’яних виробів»
ци́ник «закис олова»
цини́ця «посудина з олова»
цині́вка «тс.»
цинове́ць «окис олова»
цино́вий «олов’яний»
ци́няний «тс.»
ці́на «тс.; олов’яний посуд»
ці́нок
ці́нонька «олов’яний дзбан»
цінь «цина»
цѣна
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цын білоруська
сyn верхньолужицька
*tina- германські
tains «палиця; гілка, сучок» готська
tin давньоанглійська
zin давньоверхньонімецька
zein «тс.» давньоверхньонімецька
cen нижньолужицька
Zinn «олово» німецька
cyna польська
н сербохорватська
zin середньоверхньнімецька
tin середньонижньонімецька
cín словацька
cin словенська
cín чеська
tin ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.