СПОСУДИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
спосу́дити «допомогти; позичити»
псл. *sъ-po-sǫditi «позичити, відрахувати», утворене з префіксів sъ- «з-», po- «по-» і дієслова sǫditi «судити» (первісне значення «присудити»);
р. ссуди́ть «позичити», др. съсудие «позичка», схв. посу́дити «позичити, дати або взяти в позичку», слн. posоdíti «дати в позичку»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спосуджа́ти
спосу́дитися
«роздобути, дістати Ме; позичити (взяти в позику); пощастити, поталанити»
спосужа́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| съсудие «позичка» | давньоруська |
| *sъ-po-sǫditi «позичити, відрахувати» | праслов’янська |
| sъ- «з-» | праслов’янська |
| po- «по-» | праслов’янська |
| sǫditi «судити» (первісне значення «присудити») | праслов’янська |
| ссуди́ть «позичити» | російська |
| посу́дити «позичити, дати або взяти в позичку» | сербохорватська |
| posоdíti «дати в позичку» | словенська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України