РИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ри́нва «вертикальна водостічна труба; [дерев’яний жолоб у млині, по якому вода тече на колесо]»
через польське посередництво запозичено із середньоверхньонімецької мови;
свн. rinne «водостічний жолоб, водопровідна труба» (двн. rinna, нвн. Rínne) пов’язане з свн. двн. нвн. rinnen «текти, бігти», спорідненим з гот. дангл. rinnan, дісл. дфриз. rinna «тс.», др. изронити «вилити, випустити», цсл. изронити «пролити»;
р. бр. [ры́нва], п. rynna «риштак, ринва», rynwa, вл. нл. ryna «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ри́на
«ринва»
ри́нба
«труба, по якій виходить вода з річки, ставка»
ри́нна
«жолоб, ринва»
ринночкова́тий
«який має жолобок, заглиблення»
ри́нов
«ринва»
ри́новця
«ринва; корито, з якого їдять вівці; посудина із сіллю для овець»
рынва
(1552)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ры́нва | білоруська |
ryna «тс.» | верхньолужицька |
rinnan | готська |
rinnan | давньоанглійська |
rinnen «текти, бігти» | давньоверхньонімецька |
rinna | давньоверхньонімецька |
rinna «тс.» | давньоісландська |
изронити «вилити, випустити» | давньоруська |
rinna «тс.» | давньофризька |
ryna «тс.» | нижньолужицька |
rinnen «текти, бігти» | нововерхньонімецька |
Rínne | нововерхньонімецька |
rynna «риштак, ринва» | польська |
rynwa «риштак, ринва» | польська |
ры́нва | російська |
rinne «водостічний жолоб, водопровідна труба» (двн. rinna, нвн. Rínne) | середньоверхньнімецька |
rinnen «текти, бігти» | середньоверхньнімецька |
изронити «пролити» | церковнослов’янська |
ри́нути «кинутися; хлинути; текти, потекти»
р. ри́нуть (заст.) «кинути», бр. ры́нуцца «кинутися», др. ринути «кинути, штовхнути», ч. řinouti se «литися, струміти, сочитися», слц. rinút’ sa «бити джерелом; бурхливо текти», болг. ри́на «чищу; відкидаю (гній, сніг)», м. рине «тс. (3 ос. одн.)», схв. ри̏нути «зштовхнути, відштовхнути, відкинути», ри̏нути се «ринутися; кинутися; ударитися», слн. ríniti «штовхати, пхати, затискувати, тиснути», стсл. ринѫти «ринутися, кинутися»;
псл. rinǫti пов’язане з рій, ріка́;
споріднене з лат. rīvus «струмок», ir-rīto «дратую, кидаю виклик», ірл. rían «море», дірл. riathor «водоспад», гал. Rēnos «Рейн», гр. ὀρίνω «приводжу в рух», дінд. riṇā́ti «змушує текти, литися, випускає», ríṇvati «тс.», rīˊyatē «починає текти»;
іє. *rei-/ri- «текти» <*er-/r- «рухатися»;
пов’язується як звуковий варіант (Ondruš Slavica I 32–34) з *lei- «лити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зарина́ти
«занурюватися»
рині́ти
«текти»
ри́нутися
«кинутися»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ры́нуцца «кинутися» | білоруська |
ри́на «чищу; відкидаю (гній, сніг)» | болгарська |
Rēnos «Рейн» | галльська |
ὀρίνω «приводжу в рух» | грецька |
riṇā́ti «змушує текти, литися, випускає» | давньоіндійська |
ríṇvati «тс.» | давньоіндійська |
rīˊyatē «починає текти» | давньоіндійська |
riathor «водоспад» | давньоірландська |
ринути «кинути, штовхнути» | давньоруська |
*rei-/ri- «текти» | індоєвропейська |
*er-/r- «рухатися» | індоєвропейська |
*lei- «лити» | індоєвропейська |
rían «море» | ірландська |
rīvus «струмок» | латинська |
ir-rīto «дратую, кидаю виклик» | латинська |
рине «тс. (3 ос. одн.)» | македонська |
rinǫti | праслов’янська |
ри́нуть | російська |
ри́нуть | російська |
ри́нуть | російська |
ри̏нути «зштовхнути, відштовхнути, відкинути» | сербохорватська |
ри̏нути «ринутися; кинутися; ударитися» | сербохорватська |
rinút' sa «бити джерелом; бурхливо текти» | словацька |
ríniti «штовхати, пхати, затискувати, тиснути» | словенська |
ринѫти «ринутися, кинутися» | старослов’янська |
рій | українська |
ріка́ | українська |
рій | українська |
ріка́ | українська |
рій | українська |
ріка́ | українська |
řinouti se «литися, струміти, сочитися» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України