ПРАЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пра́ця «робота, труд; [хатнє майно, надбання Ме]»
запозичення з польської мови;
п. praca «праця», ст. proca, походить від ч. práce (‹ *práca), що зводиться до псл. діал. *portja, пов’язаного з *portiti «посилати» (звідки розвинулися болг. пра́тя «посилаю», м. праќа «посилає», схв. пра̏тити «посилати»), яке не має паралелей в інших індоєвропейських мовах;
щодо семантики пор. схв. по̀сао «справа, робота» з *posъlъ, пов’язаним з *posъlati «послати»;
менш переконливе виведення (Machek ESJČ 477–478) псл. *portja з *torpja, похідного від *tьr̥pěti «терпіти»;
сумнівне пов’язання з пра́ща (Holub–Kop. 290), як і виведення від іє. *per- «летіти» (Lehr-Spławiński Naše řeč 23, 276);
р. [пра́ца] «праця, робота, заняття», бр. пра́ца «праця», слц. práca «тс.», вл. próca «труднощі, напруження, зусилля», нл. proca «тс.; лихо; пологові перейми»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
працеви́й
«пов’язаний з працею»
працівни́й
«працьовитий; утомлений працею»
працівни́к
працівни́чий
«пов’язаний з працею»
працьови́тий
працьовний
«працьовитий»
працюва́льник
«трудівник, працівник»
працюва́ти
працю́нок
«твір, витвір»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пра́ца «праця» | білоруська |
| пра́тя | болгарська |
| próca «труднощі, напруження, зусилля» | верхньолужицька |
| *per- «летіти» | індоєвропейська |
| праќа | македонська |
| proca «тс.; лихо; пологові перейми» | нижньолужицька |
| praca «праця» | польська |
| *portiti «посилати» (звідки розвинулися болг. пра́тя «посилаю», м. праќа «посилає», схв. пра̏тити «посилати») | праслов’янська |
| *posъlъ | праслов’янська |
| *posъlati «послати» | праслов’янська |
| *portja | праслов’янська |
| *torpja «терпіти» | праслов’янська |
| *t<SUP>ь</SUP>r̥pěti | праслов’янська |
| пра́ца «праця, робота, заняття» | російська |
| по̀сао «справа, робота» | сербохорватська |
| пра̏тити | сербохорватська |
| práca «тс.» | словацька |
| пра́ща | українська |
| práce (‹ *práca) | чеська |
пра́ти «мити (одяг, білизну); періщити (про дощ); [бити, лупцювати]»
псл. pьrati «бити; бити праником (білизну)», пов’язане чергуванням голосних з *perti «відбивати»;
споріднене з лит. per̃ti «бити, хльоскати лазневим віником», лтс. pḕrt «тс.», вірм. harkanem «б’ю»;
р. [прать] «тиснути, давити, витискати; прати, бити праником», бр. праць «бити праником (білизну); бити», др. пьрати «прати», п. prać «прати; бити», ч. práti, слц. prat’ «тс.», вл. prać «бити», нл. praś «бити; прати», полаб. perĕ «пере», болг. пера́ «перу», м. пере «пере, миє», схв. пра̏ти «мити; прати; (перен.) виправдовувати», слн. práti «мити, прати», цсл. пьрати «бити праником (білизну), прати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
невипра́нець
«брудна людина, замазура»
перепи́ра́нка
«зношена сорочка, яку надягають, поки переться інша»
перепіра́нка
«сорочка, що порвалася від прання»
підпрани́че
«частина білизни, яка кладеться за один раз під праник»
пра́йник
«праник»
пра́ло
«місце на річці, де перуть білизну»
пра́льний
пра́льник
«той, що пере; [праник]»
пра́льня
пра́ля
пра́ни́к
праничо́к
«пуголовок»
(зоол.)
пра́нка
«прання; [випрана чиста сорочка Нед]»
пра́нни́к
«праник»
пра́тва́
«місце на річці, де перуть білизну»
праття́
«прання»
прач
«праник; [пуголовок ЛексПол; нитка з грубої вовни Л]»
пра́чик
«пуголовок»
пра́чити
«бити праником білизну, полотно»
пра́чка
«праля; [дошка, на якій перуть білизну; прилад для прання білизни на подвір’ї Л]»
прачка́р
«той, що пере»
прачка́рня
«пральня»
прачківня́
«тс.»
прачку́н
«помічник пралі»
пра́чна
«місце на річці, де перуть білизну»
прачува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| праць «бити праником (білизну); бити» | білоруська |
| пера́ «перу» | болгарська |
| prać «бити» | верхньолужицька |
| harkanem «б’ю» | вірменська |
| пьрати «прати» | давньоруська |
| pḕrt «тс.» | латиська |
| per̃ti «бити, хльоскати лазневим віником» | литовська |
| пере «пере, миє» | македонська |
| praś «бити; прати» | нижньолужицька |
| perĕ «пере» | полабська |
| prać «прати; бити» | польська |
| pьrati «бити; бити праником (білизну)» | праслов’янська |
| *perti «відбивати» | праслов’янська |
| прать «тиснути, давити, витискати; прати, бити праником» | російська |
| пра̏ти «мити; прати; (перен.) виправдовувати» | сербохорватська |
| prat' «тс.» | словацька |
| práti «мити, прати» | словенська |
| пьрати «бити праником (білизну), прати» | церковнослов’янська |
| práti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України