ПРАЖИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. pražiti (вторинне pŕažiti);

споріднене з лит. spragėˊti «смажитися; тріщати (про деревину)», sprãginti «смажити», sprógti «вибухнути», лтс. sprâgt «лопнути, тріснути», норв. spraka «тріщати», дінд. sphū́rjati «гарчить, гримить, виривається (назовні)», sphūrjaḥ (певна рослина), ав. sparǝγa- «пагін», гр. ἀσπάραγος «пагін рослини; спаржа», σφαραγέομαι «тріскочу, сичу»;

менш переконливе з фонетичного погляду пов’язання (Machek ESJČ 482) з гр. φώγω «смажу, підсмажую; сушу»;

р. [пря́жить] «смажити в маслі», бр. пра́жыць «пряжити», др. пряжити «смажити; палити», п. prażyć «смажити, підсмажувати; пекти; обпалювати», ч. pražiti, слц. pražit’ «тс.», вл. pražić «висушувати; підсмажувати, тушкувати», нл. pšažyś «смажити, підсмажувати; обпалювати; сушити», болг. пра́жа «смажу», пъ́ржа «тс.», схв. пра̏жити «тріскотіти (про постріли), вибухати (про звук); [смажити, підсмажувати]», пр̏жити «смажити», слн. prážiti «підсмажувати, смажити», цсл. пражити «смажити, підсмажувати; підсушувати»;

результат видозміни форми *ряженка, пов’язаної з [ряди́ти] «приправляти»;

за народною етимологією зближується з пра́жити;

р. [ря́женка] (з укр.), бр. ра́жанка, [ря́жанка, ра́женка] «тс.»;

іє. *(s)p(h)ereg- «розсипати, бризкати»;

споріднене з дінд. parāgaḥ «квітковий пилок», лит. próga «осколок; паросток», sprógti «вибухати, тріскати», лат. spargo «розбризкую, розсіюю», гр. σπαργάω «набухаю, набрякаю, розростаюся», стсл. пръжити «пражити», укр. пра́жити;

р. перга́ «квітковий пилок; [лупа на голові]», п. pierzga «перга», схв. пр̏га «смажене сорго; соргове борошно», слн. pŕga «великий пісок», стсл. пръга «пряжені хлібні зерна»;

очевидно, запозичення з польської мови;

п. pragnąć «прагнути, (заст.) мати спрагу», як і ч. prahnouti «сохнути, знемагати від спраги; жадати», слц. prahnút’, вл. prahnyć «тс.», пов’язане з prażyć «смажити, пекти», укр. пра́жити;

первісне значення слова, очевидно, було «висихати від спеки; пектися»;

бр. пра́гнуць «мати спрагу; жадати; прагнути»;

очевидно, похідне утворення від пра́жити «пекти»;

назва зумовлена гірким, пекучим смаком коренів рослини, що застосовувались раніше з різними лікарськими цілями і для готування їжі;

не цілком ясне;

можливо, пов’язане з пра́жити «пекти», оскільки одним із симптомів отруєння грибами (зокрема й мухоморами) є невтоленна спрага (Зерова 23);

запозичення зі східнороманських мов;

молд. рум. prăjitúră «тістечко» пов’язане з дієсловом молд. рум. prăjí «смажити», що походить, очевидно, від цсл. (болг. ст.) пражити «тс.», якому відповідає укр. пра́жити;

очевидно, результат видозміни деетимологізованого *припра́жка (у вимові *припрашка), пов’язаного з пра́жити «смажити» (пор. [пі́дпражка] «приправа»);

через церковнослов’янську мову запозичено з грецької;

гр. πράσον «тс.» є словом нез’ясованого походження;

можливо, запозичене з шумерської або однієї з мов Малої Азії;

р. [прас] «цибуля порей», др. празь, праска, болг. м. праз, схв. пра̏с, [пра̏з], цсл. прась, празь «тс.»;