ОНУЧА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *onutja, очевидно, префіксальне похідне від дієслівної основи *-outei, що збереглася у поєднанні з іншими префіксами (псл. ob-uti, укр. [обу́ти], взу́ти) і зводиться до іє. *eu-/ou- «надягати»;

префікс on-, можливо, походить від іє. *an- «на», звідки також лат. an-, гр. ἀνα-, гот. ana «тс.», або, що менш імовірно, від іє. *on- «в», звідки гр. ἐν, лат. in;

припускається можливість походження псл. on- з префікса о- і вставного -n-;

р. ону́ча, бр. ану́ча, п. слц. onuca, ч. onuce, ст. onuče, схв. [onuća], слн. onúča «тс.», стсл. оноушта «взуття, сандалія»;

псл. vъnukъ ‹*onukъ ‹ *onoukъ;

споріднене з лат. anus «баба», двн. ano «предок», ana «баба», свн. ane «дід, предок», enel «дід; внук», нвн. Ahn «предок», Enkel «внук», прус. ane «баба», лит. anýta «свекруха», афг. anā «бабуся», хет. annaš «мати», hannaš «бабуся», лікійськ. xñna «тс.»;

іє. *an-‹*han«предок», звідки, можливо, також дінд. sána «старий», ав. hana «тс.», лат. senex «стара людина», дірл. sen «старий», вірм. hin, лит. senas «тс.»;

у такому випадку первісне значення варіантів *an, *han і *san було «предок, попередник, голова роду» (пор. гр. ἀνά «вгору»» що, здається, належить сюди також);

значення «дід» змінилося на «внук» внаслідок семантичного процесу поляризації, досить поширеного в термінології спорідненості і свояцтва;

висловлювалась також думка (Vaillant RÉS 11, 206) про зв’язок з дінд. anváṅ «наступний», похідним від ánu «після, за, вздовж, відповідно», ав. anu «тс.»;

припущення, що укр. ону́к є прямим рефлексом псл. *onukъ (Ильинский РФВ 65, 227–228) залишається сумнівним: укр. онук могло виникнути з старішого внук фонетичним шляхом, пор. [озва́р] з узва́р;

р. внук, бр. унук, др. вънукъ, п. вл. нл. wnuk, ч. слц. vnuk, болг. внук «внук; небіж», м. внук «внук; нащадок», схв. ỳнук, слн. vnúk;