НОР — ЕТИМОЛОГІЯ

норе́ць «водолаз; (орн.) пірникоза, Podiceps; [білоока чернь, Nyroca nyroca GŠld. Шарл]»

псл. norьcь «людина, що пірнає у воду, водолаз; птах, що пірнає», пов’язане з noriti «занурювати», nyrjati «ниряти»;
пор. лит. nãras «водолаз; (орн.) гагара»;
др. норьць «водолаз», п. [norek], ст. norek, nór, ч. norec, nořec «тс.», слц. norec (орн.) «кайра, Uria Briss.», схв. нòрац «водолаз», стсл. норьць «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нор «пірникоза велика» (орн.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
норьць «водолаз» давньоруська
nãras «водолаз; (орн.) гагара» литовська
norek польська
norek польська
nór польська
norьcь «людина, що пірнає у воду, водолаз; птах, що пірнає» праслов’янська
noriti «занурювати» праслов’янська
nyrjati «ниряти» праслов’янська
нòрац «водолаз» сербохорватська
norec «кайра, Uria Briss.» (орн.) словацька
норьць «тс.» старослов’янська
norec «тс.» чеська
nořec «тс.» чеська


Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.