НЕЧИСТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

чи́стий «не забруднений; без домішок»

«[дощечка, якою б’ють прядиво, очищуючи від костриці]», підчи́стка, пречи́стий, [пречи́сник] «свято Нед; свято 16 серпня Нерукотворного Образа Пі», [прочи́сни́й, прочища́льний] «який прочищує» Куз, [про́чистка] «очищення; очищена лопатою доріжка; просіка», [прочи́стник] (бот.) «льонок, Linum carathicum L.» Нед, [счи́стини, счи́стисько] «послід» Нед;
псл. čistъ «чистий» «проціджений»;
утворене як пас. дієприкметник мин. ч. від не збереженого в слов’янських мовах дієслова *čidjǫ «очищую», čisti «очищувати», що пов’язане з cěstiti «чистити», cěditi «цідити», укр. ціди́ти і споріднене з лит. skóstas «рідкий», лтс. šķîsts «тс.», šķīsts «чистий», прус. skijstan «тс.», а також з лит. skíesti «розріджувати, розділяти», лат. scindō «розділяю», гр. σχίζω «тс.», дінд. chinátti «розділяє»;
іє. (s)kē˘i-d- «тяти, відтинати, відділяти, відокремлювати»;
р. чи́стый «чистий», бр. чы́сты «тс.», др. чистыи «чистий; відкритий; рідкий, без заростей (про ліс); вільний від обов’язків; повний; ясний; прямий; непорочний; праведний; святий; викінчений; священий», п. czysty, ч. слц. čistó «чистий», вл. čisty «тс.; саморідний; незайманий», нл. cysty, полаб. cai̯stě, болг. м. чист, схв. чст, слн. číst, стсл. чистъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зачи́стка
зчи́сток «послід у корови, яка отелилася»
на́чисто
нечи́стий «[незліченний; заражений хворобою; неохайний]»
нечисто́та́
не́чисть
обчи́стка
очи́сни́й
очи́сник
очи́стка
о́чисть «очищення, чистка»
очи́щувальний
очи́щувач
пере́чи́стка
чи́ста «(повна) відставка»
чиста́ш «місце, розчищене від лісу»
чистенина «зерновий хліб; ячмінь, полба, жито, пшениця»
чи́сти(й) «ріг у рубленій хаті, у якому кінці колод відрізуються рівно, під прямим кутом» (у виразі чи́стий ву́гол)
чи́стик
чисти́ло «дитячий послід»
чисти́льний
чисти́льник
чистина́ «чисте, незаросле місце»
чисти́на́
чи́стити
чи́стість «чистота; [духовна чистота Г]»
чи́стка
чистови́й
чистови́к
чистота́
чистотнє «чисто, цнотливо»
чисту́н «акуратна людина; чистьоха»
чисту́ха
чистьба́ «очищення, чистка, чистота»
чистьо́ха
чистю́к
чистю́чка
чистяни́й «хліб з пшениці або жита (без лусок)» (у сполученні чистяни́й хліб)
чи́шчавка «вид невеликої жаби, що буває в колодязях, копанках»
чи́шчалка «тс.»
чи́шчаўка «прилад, об який чистять взуття, заходячи в хату; жаба, котра очищує воду»
чи́щений
чістенина «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чы́сты «тс.» білоруська
чист болгарська
čisty «тс.; саморідний; незайманий» верхньолужицька
σχίζω «тс.» грецька
chinátti «розділяє» давньоіндійська
чистыи «чистий; відкритий; рідкий, без заростей (про ліс); вільний від обов’язків; повний; ясний; прямий; непорочний; праведний; святий; викінчений; священий» давньоруська
scindō «розділяю» латинська
šķîsts «тс.» латиська
skóstas «рідкий» литовська
skíesti «розріджувати, розділяти» литовська
чист македонська
cysty нижньолужицька
cai̯stě полабська
czysty польська
čistъ «чистий» праслов’янська
skijstan «тс.» прусська
чи́стый «чистий» російська
ч сербохорватська
čistó «чистий» словацька
číst словенська
чистъ «тс.» старослов’янська
ціди́ти українська
*čidjǫ «очищую» чеська
čistó «чистий» чеська
дієприкметник ?
*čidjǫ «очищую» ?
čisti «очищувати» ?
cěstiti «чистити» ?
cěditi «цідити» ?
šķīsts «чистий» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.