МЕРЗА — ЕТИМОЛОГІЯ

мерзи́ти «викликати огиду Г; лаяти, паплюжити МСБГ»

псл. *mьrzěti «тс.» пов’язане з *mьrznǫti «мерзнути», давніше «холодніти через хмарність і мжичку», *morzъ «мороз», давніше «брудна мокрота, холодна мжичка»;
пояснення семантичного розвитку за аналогією до stydъ ‹– stynǫti непереконливе (пор. Machek ESJČ 381);
зіставлялося також в цсл. мръсьнъ «гидкий», мръсити сѧ «оквернятися» (Потебня РФВ 3, 97; Преобр. I 527– 528);
думка про запозичення з готської мови (Hirt РВrВ 23, 335) необґрунтована;
р. мерзкий, бр. мярзо́та «мерзота», п. mierzić «викликати огиду», ч. mrzeti «бути огидним», слц. mrzieť «бути неприємним», вл. mjerzać «сердити», нл. mjerzaś «тс.», болг. ме́рзък «мерзенний», м. мрзешник «мерзенник», мрзешен «огидний», схв. мр́зити «відчувати огиду», слн. mrzíti «тс.», стсл. мрьзѣти «викликати огиду»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гризня Корз»
ме́ржа «пакість Ж; мерзотник О»
ме́рза́
мерзавець
мерзене́нький
мерзе́ний
мерзеник
мерзени́ти «паплюжити»
мерзе́нитися «ставати мерзенним»
мерзені́ти «тс.»
мерзе́нний
мерзе́нство
мерзє́тина «мерзотник»
мерзине́ць «погана, гидка річ»
мерзи́тися «ганьбитися»
ме́рзіль «смердюча трава»
мерзіне́ць
мерзіти «погрузати в пороках»
мерзо́та
мерзо́тний
мерзо́тник
мерзь «мерзота, пакість»
мерзя́чка «образа»
мирза́
мирзи́ти «лаяти, паплюжити»
О; наклеп О»
омерзи́тися «зробитися огидним»
пакість Г; мерзотник МСБГ
померзе́нитися
померзи́тися «відчути огиду»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мярзо́та «мерзота» білоруська
ме́рзък «мерзенний» болгарська
mjerzać «сердити» верхньолужицька
мрзешник «мерзенник» македонська
мрзешен «огидний» македонська
mjerzaś «тс.» нижньолужицька
mierzić «викликати огиду» польська
*m<SUP>ь</SUP>r̥zěti «тс.» праслов’янська
*m<SUP>ь</SUP>r̥znǫti «мерзнути» праслов’янська
*morzъ «мороз» праслов’янська
stydъ (пор. Machek ESJČ 381) праслов’янська
stynǫti праслов’янська
ме́рзкий російська
мр́зити «відчувати огиду» сербохорватська
mrzieť «бути неприємним» словацька
mrzíti «тс.» словенська
мрьзѣти «викликати огиду» старослов’янська
мръсьнъ «гидкий» церковнослов’янська
мръсити сѧ церковнослов’янська
mrzeti «бути огидним» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.