МЕЖІВНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
межа́
псл. *medjā «середина; границя»;
споріднене з лит. mẽdis «дерево», [mẽdė] «ліс», лтс. mežs «тс.», прус. median «дерево», дінд. mádhyaḥ «середній», ав. maiδia-, гр. μέσσος, лат. medius «тс.», гот. midjis «розташований посередині», двн. mitti, вірм. mē «середина»;
іє. *medhio- «середній»;
р. межа́, бр. мяжа́, др. межа, п. miedza, ч. mez, слц. medza, вл. mjeza, нл. mjaza, полаб. midsa «скиба», болг. межда́, м. меѓа, схв. мèђа, слн. mêja «межа; ліс», стсл. мєжда;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безме́жжя
безме́жний
меджа
меджува́ти
межа́к
«камінь на межі»
межеви́й
меже́ний
«середній, звичний»
межи́ти
«встановлювати межі; пересувати межі»
межі́вка
«розмежовування»
межівни́к
«землемір»
ме́жник
ме́жни́к
«те. Ж; межа в полі; сусід по полю О»
межо́ванє
«тс.»
межо́ви́й
межови́к
межува́льний
межувальник
межува́ти
«встановлювати межі; бути близьким до чого-небудь; [пересувати межі Ж]»
межува́тися
«відділятися; бути суміжним»
міжа́
«сусід по полю»
міжа́к
«проміжок»
міжни́к
міжовщик
«ТС.»
обме́жений
обме́жка
«межування»
обме́жний
обме́жник
обме́жництво
обме́жувальний
обме́жувати
обме́жувач
обмі́жка
«тс. Пі; межа Ж»
обмі́жний
обмі́жок
«обніжок; [прикордонний стовп Бі]»
перемежа́ти
«чергувати»
помеже́нник
«сусід по земельному володінню»
помеже́нно
«суміжно»
поме́жжє
«прилегла до межі частина поля»
поме́жно
«тс.»
по́між
«поряд; підряд»
(присл.)
помі́жний
«суміжний»
помі́жник
«тс.»
проме́жина
проме́жка
«проміжок»
проме́жний
«проміжний»
проме́жок
«тс.; стежка по межі між двома полями»
проміжни́й
про́міжок
розме́же
«розмежування; розмежувальна етіна»
розмежува́льний
су́меж
«поряд»
суме́жний
суме́жник
«сусід по земельному володінню»
су́між
«тс.»
сумі́жний
сумі́жник
«[тс.]; підприємство, тісно пов’язане з іншим»
узмі́жок
«смуга вздовж межі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| maiδia- | авестійська |
| мяжа́ | білоруська |
| межда́ | болгарська |
| mjeza | верхньолужицька |
| mē «середина» | вірменська |
| midjis «розташований посередині» | готська |
| μέσσος | грецька |
| mitti | давньоверхньонімецька |
| mádhyaḥ «середній» | давньоіндійська |
| межа | давньоруська |
| *medhio- «середній» | індоєвропейська |
| medius «тс.» | латинська |
| mežs «тс.» | латиська |
| mẽdis «дерево» | литовська |
| меѓа | македонська |
| mjaza | нижньолужицька |
| midsa «скиба» | полабська |
| miedza | польська |
| *medjā «середина; границя» | праслов’янська |
| median «дерево» | прусська |
| межа́ | російська |
| мèђа | сербохорватська |
| medza | словацька |
| mêja «межа; ліс» | словенська |
| мєжда | старослов’янська |
| mez | чеська |
| mẽdė «ліс» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України