МАРЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

ма́ри «ноші для перенесення мерців»«ТС.»

очевидно, через посередництво польської і чеської мов запозичено з німецької;
нвн. Bahre «мари; труна», двн. bȃra «тс.» зводяться до пгерм. *bër- «нести», спорідненого з лат. fero «несу», гр. φέρω «тс.»;
звук м на місці б з’явився в чеській мові (пор. ч. ст. páry «мари»„ нл. bory «тс.») під впливом uměrati, mor;
припускається також безпосередній зв’язок з псл. mor- «мерти» (Трубачев ZfSl 3, 675; Schuster-Šewc 890);
р. бр. [ма́ры], п. вл. mary, ч. слц. máry;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ма́ре «підвищення, на яке клали мерця»
мары «мари» (XVII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ма́ры білоруська
mary верхньолужицька
φέρω «тс.» грецька
bȃra «тс.» давньоверхньонімецька
fero «несу» латинська
Bahre «мари; труна» нововерхньонімецька
mary польська
*bër- «нести» прагерманська
mor- «мерти» праслов’янська
ма́ры російська
máry словацька
máry чеська
mor ?


масама́ри «частування під час весілля»

запозичення з молдавської мови;
молд. маса маре «званий обід» (букв. «великий стіл») (як і рум. masa mare «тс.») складається з іменника ма́са (рум. mása) «стіл», що походить від лат. mensa, яке загальноприйнятої етимології не має, та ма́ре (рум. máre) «великий», що зводиться до лат. mās, maris «чоловічий; потужний, могутній», так само з неясною етимологією;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
mensa латинська
mās латинська
маса «званий обід» (букв. «великий стіл») молдавська
маре «званий обід» (букв. «великий стіл») молдавська
ма́са «стіл» (рум. mása) ?
ма́ре «великий» (рум. máre) ?
maris «чоловічий; потужний, могутній» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.