КРЮКІВ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з давньоісландської мови;

дісл. krókr «гак» споріднене з дангл. crycc «милиця», англ. cruth, дат. krykke, шв. krycka, снідерл. crucke, днн. krukka, двн. krucka, нвн. Krücke «тс.»;

припущення про нідерландське посередництво (Karłowicz SWO 315), як і пов’язання з англ. crook «гак, крюк» (Matzenauer 221), недостатньо обґрунтоване;

р. крюк «гак; косарське знаряддя у вигляді граблів; зайва відстань; (мн.) знаки старого нотного письма», ст. крюкъ «гак» (1327–1328), бр. крук «тс.»;

псл. *ѵornъ «крук»;

споріднене з лит. varnas «ворон», прус, warnis «тс.», лтс. vārna «ворона», тох. В wrauña «тс.»;

іє. *uer- може бути звуконаслідувальним, паралельним до кореня *ker-/kor-/kr-, звідки укр. крук, крюк, лат. cornīх «ворона» (тут cornможе відповідати псл. *vorn- щодо суфікса), двн. hraban «ворон»;

р. во́рон, др. воронъ, п. ст. wron, ч. vran, вл. [wron], нл. ron, ст. wron, болг. м. вран, схв. врȃн, слн. vrán, стсл. вранъ;

похідне утворення від *корюка «крюк, крючок» (пор. р. [корю́ка] «щось зігнуте, скарлючене», [корючка] «закорючка, крючок; лапка», корю́чить «карлючити, згинати в крюк»), що пов’язується з крюк (Фасмер II 344; Matzenauer LF 8, 204 і далі) або з др. коря «корінь» (Шанский ЭСРЯ II 6,40);

р. закорю́ка «крючок, вигин; виверт, хитрість; перешкода», закорю́чка «тс.»;

псл. *krukъ;

очевидно, споріднене з лит. kranklỹs «ворона», лтс. krauklis «ворон» (пор. лит. kraũkti «крукати»), а також з гр. κραυγή «крик», дісл. hrókr «морський ворон»;

р. бр. [крук] «ворон», п. слц. діал. kruk «тс.»;

запозичення з російської мови;

р. крючо́к «чарка горілки; (первісно) гачок», похідне від крюк «гак», набуло нового значення у зв’язку з тим, що у відкупних шинках чарка висіла на ручці у вигляді гачка;

бр. [кру́чек] «крючок (міра у шинку)», п. [kruczek] «чарка горілки»;