ЗАЇКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ги́ка́ти
псл. ikati, звуконаслідувального походження;
питання позасловʼянських звʼязків не зʼясоване і складне для розвʼязання через можливість паралельного розвитку;
повʼязання з цсл. ѩчати «стогнати» (Skok І 705; Matzenauer LF 8, 33 – 34), а також з двн. jëhan «говорити», кімр. iaith «мова» (Stokes 223) викликає сумнів;
р. ика́ть, бр. і́каць, п. [ikać], ч. jíknouti, jiknouti «заїкнутися; гикнути», слц. híkať «гикати», вл. hikać «гикати; хлипати, ридати», [jukać] «гикати», нл. hykaś «гикати; ригати», болг. [и́кам] «гикаю», м. ика «гикає», схв. и́цати се «гикатися», и́кавка «гикавка», слн. íkati (íkcati) «заїкатися; ригати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гик
(виг.)
ги́кавець
«заїка»
ги́кавий
ги́кавка
гикавцу́н
ги́кало
ги́катися
«заїкатися, гикати»
гикли́вий
«тс.»
заги́куватися
«заїкатися»
заї́ка
заїка́тися
икавка
и́кати
і́кавка
ї́кавка
«відрижка; ридання»
іка́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| і́каць | білоруська |
| и́кам «гикаю» | болгарська |
| hikać «гикати; хлипати, ридати» | верхньолужицька |
| jëhan «говорити» | давньоверхньонімецька |
| iaith «мова» | кімрська |
| ика «гикає» | македонська |
| hykaś «гикати; ригати» | нижньолужицька |
| ikać | польська |
| ikati | праслов’янська |
| ика́ть | російська |
| и́цати «гикатися» | сербохорватська |
| híkať «гикати» | словацька |
| íkati «заїкатися; ригати» (íkcati) | словенська |
| jukać «гикати» | українська |
| и́кавка «гикавка» | українська |
| ѩчати «стогнати» | церковнослов’янська |
| jíknouti «заїкнутися; гикнути» | чеська |
| jiknouti «заїкнутися; гикнути» | чеська |
папаї́ка «людина з дефектом мови Си; заїка Чаб»
очевидно, результат контамінації слів [папа́й] «людина, що чавкає губами» і заї́ка;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| папа́й «людина, що чавкає губами» | українська |
| заї́ка | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України