ЗАЛІЗКО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
залі́зо
псл. želězo «залізо»;
споріднене, з одного боку, з лит. geležìs «залізо», жем. gelžìs, лтс. dzèlzs, прус. gelso «тс.», гр. χαλκός «мідь», а з другого – з гр. χέλυς «черепаха», стсл. жєлы, жьлы «тс.», укр. [желва́к] «гуля, наріст»;
іє. *ghel-g̑ho-s, де -g̑ho – давній формант;
первісне значення – «щось тверде, як щит черепахи»;
на українському ґрунті желі́зо перейшло в зелі́зо (внаслідок уподібнення звука ж до наступного з), а це – в залі́зо (внаслідок зближення початкового зе- з префіксом за-);
думка про запозичення цього слова у доіндоєвропейського населення Європи (Меіllet BSL 24, 198; 28, 64–65; Мейе ОЯ 408; Mikkola Balt. u. Slav. 41) потребує переконливої аргументації;
р. желе́зо, [зале́зо, зали́зо], бр. жале́за, [зеле́зо], др. желѣзо, железо, жельзо, п. żelazo, ч. слц. вл. železo, нл. železo, полаб. žil’ozü, болг. желя́зо, м. железо, схв. жèлезо, слн. želézo, стсл. жєлѣзо;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жалі́зний
«залізний»
желізє́
«закис заліза»
желізи́нець
«залізний шпат»
желі́зко
«праска»
желі́зний
«залізний; кольору заліза»
желі́зниця
«залізниця; вид пухлини на обличчі (кольору заліза)»
желі́зничий
«залізничний»
желізня́к
«залізняк»
(мін.)
желі́зо
«залізо Ж; залізна кочережка ДзАтл І»
желі́зок
«окис заліза»
заліза
залі́ззя́
«куски заліза або предмети, вироби із заліза; [залізні частини плуга]»
залізина́
«залізна окалина, що відпадає від заліза під час його кування»
залі́зистий
залі́зко
«лезо, наконечник або який-небудь інший предмет із заліза; [праска]»
залі́зний
залізник
«залізні інструменти теслі або столяра»
залізни́ця
залізни́чний
залізни́чник
залізня́к
«мінерал, що містить залізо; добре випалена цегла; річковий сірий рак з широкими клішнями; (заст.) ливарник; (заст.) торговець залізними виробами; [казан; віл темно-червоної масті; міцної будови людина; смуглява людина; хвороба язика у худоби, яку сколюють шилом Я]»
залізнякува́тий
«виготовлений із залізняку (напр., цегла)»
залізовина́
«залізна руда»
залізо́к
«праска»
залі́зуватий
«залізистий»
залі́зце
«залізко (рубанка)»
залізя́ка
залізяний
«залізний»
залізя́нка
«залізниця»
залізя́рня
«залізний виріб»
залізя́стий
«тс.»
зелі́зний
зелізни́к
«тс.»
зелізня́к
«залізний горщик»
зелі́зо
«залізо; залізна кочережка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жале́за | білоруська |
| желя́зо | болгарська |
| železo | верхньолужицька |
| χαλκός «мідь» | грецька |
| χέλυς «черепаха» | грецька |
| желѣзо | давньоруська |
| железо | давньоруська |
| жельзо | давньоруська |
| gelžìs | жемайтське |
| *ghel-g̑ho-s | індоєвропейська |
| -g̑ho | індоєвропейська |
| dzèlzs | латиська |
| geležìs «залізо» | литовська |
| железо | македонська |
| železo | нижньолужицька |
| žil'ozü | полабська |
| żelazo | польська |
| želězo «залізо» | праслов’янська |
| gelso «тс.» | прусська |
| желе́зо | російська |
| зале́зо | російська |
| зали́зо | російська |
| жèлезо | сербохорватська |
| železo | словацька |
| želézo | словенська |
| жєлы | старослов’янська |
| жьлы «тс.» | старослов’янська |
| жєлѣзо | старослов’янська |
| желва́к «гуля, наріст» | українська |
| зеле́зо | українська |
| železo | чеська |
| желі́зо (внаслідок уподібнення звука ж до наступного з) | ? |
| зелі́зо (внаслідок уподібнення звука ж до наступного з) | ? |
| залі́зо (внаслідок зближення початкового зе- з префіксом за-) | ? |
лі́зти «пересуватися по поверхні всім тілом, плазувати; повільно йти; підійматися по чому-небудь угору або спускатися вниз»
псл. lězti, lězǫ «лізти, повзти», пов’язане з laziti;
співвідношення псл. ě : a відбиває чергування іє. ē : ō, але в даному разі могло розвинутись і вторинно;
споріднене з лтс. lēžât «зсуватися», lēžuôt «іти дуже повільно, волочитися», łẽzêt «повільно йти, підкрадаючись», lêzens, lêzns, lêzs «плоский, рівний», прус. līse «повзе», можливо, також з дісл. lágr «низький», lǽgja «робити низьким, ставати низьким; опускати; задовольняти (спрагу); заспокоюватися», свн. laege «плоский», англ. low «низький»;
іє. *leĝ-, можливо, тотожне з *leĝ- «збирати» (гр. λέγω, лат. lego «тс.») або іє. *lêĝh-, *leĝh-, можливо, пов’язане з *legh- «лежати»;
р. лезть, бр. лезць, др. лѣзти, п. leźć, ч. lézti, слц. liezť, вл. нл. lězć «лізти; іти», полаб. lezĕ «повзе; дряпається нагору», болг. [ле́зя] «лізу; йду», м. [l’az’a] «лазить» (про дитину), схв. ст. ljȅsti, lȉsti, слн. lésti, стсл. излѣсти, цсл. лѣсти, лѣзѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лізлий
вліза́тися
«тс.»
влі́зливець
«надокучливий, набридливий»
влі́зтися
«вміститися, ввійти»
за́ліз
«зайда, заброда»
заліза́
(ч. р.)
заліза́ти
залі́зка
(ж. р.)
залі́зло
«завізно»
за́лізь
«тс.»
(ж. р.)] Ж
зліза́ти
лізи́во
«вид вірьовочної драбини»
лізтви́на
«драбина»
лізтви́чка
«гвинтові сходи»
лізтни́ця
«тс.»
лізу́нка
«гадюка»
полізу́н
«який повзає на колінах»
розлі́злий
улі́зливий
«влізливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| low «низький» | англійська |
| лезць | білоруська |
| ле́зя «лізу; йду» | болгарська |
| lězć «лізти; іти» | верхньолужицька |
| λέγω | грецька |
| lágr «низький» | давньоісландська |
| lǽgja «робити низьким, ставати низьким; опускати; задовольняти (спрагу); заспокоюватися» | давньоісландська |
| лѣзти | давньоруська |
| ē | індоєвропейська |
| ō | індоєвропейська |
| *leĝ- | індоєвропейська |
| *leĝ- «збирати» (гр. λ$έγω, лат. lego «тс.») | індоєвропейська |
| *lêĝh- | індоєвропейська |
| *leĝh- | індоєвропейська |
| *legh- «лежати» | індоєвропейська |
| lego | латинська |
| lēžât «зсуватися» | латиська |
| lēžuôt «іти дуже повільно, волочитися» | латиська |
| łẽzêt «повільно йти, підкрадаючись» | латиська |
| lêzens | латиська |
| lêzns | латиська |
| lêzs «плоский, рівний» | латиська |
| l'az'a «лазить» (про дитину) | македонська |
| lězć «лізти; іти» | нижньолужицька |
| lezĕ «повзе; дряпається нагору» | полабська |
| leźć | польська |
| lězti | праслов’янська |
| lězǫ «лізти, повзти» | праслов’янська |
| laziti | праслов’янська |
| ě | праслов’янська |
| a | праслов’янська |
| līse «повзе» | прусська |
| лезть | російська |
| ljȅsti (ст.) | сербохорватська |
| lȉsti (ст.) | сербохорватська |
| laege «плоский» | середньоверхньнімецька |
| liezť | словацька |
| lésti | словенська |
| излѣсти | старослов’янська |
| лѣзѫ | українська |
| лѣсти | церковнослов’янська |
| lézti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України