ГУТІРКА — ЕТИМОЛОГІЯ

гу́то́рити «розмовляти»

прасловʼянська форма здебільшого реконструюється у вигляді іменника *gutorъ, що розглядається як складне утворення з основ gu/gov, тієї самої, що і в govorъ «говір» та р. торото́рить (Фасмер І 479; Fraenkel Glotta 4, 33; Berп. I. 364) або як результат контамінації р. говори́ть і торото́рить (Преобр, І 172);
більш переконливим є повʼязання з слц. hutať «гадати, замислюватися» (Ondrus Slovenská reč 1970/6, 332–340), укр. [гута́ти] «гаяти», [гу́танка] «розмова, балачка»;
залишається відкритим питання про зведення основи гут- (слц. hút-) до іє. *gou- (того самого, що і в го́вір) чи до псл. *gǫt- ‹ *gont-, яке повʼязується з gonjǫ, gъnati і вбачається також у запозиченому уг. gondolni «думати» (Ondrus там же);
р. [гуто́рить, гута́рить, гу́тор, гуто́ра, гута́рка], бр. гу́тарыць, гу́тарка, слц. hútoriť, hútor;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гу́тір «розмова, бесіда»
гу́тірка «тс.»
гу́торний «жартівливий, веселий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гу́тарыць білоруська
*gou- (того самого, що і в го́вір) індоєвропейська
*gǫt- праслов’янська
торото́рить російська
говори́ть російська
торото́рить російська
гуто́рить російська
hutať «гадати, замислюватися» словацька
hútoriť словацька
hútor словацька
gondolni «думати» угорська
гута́ти «гаяти» українська
гута́рить українська
гу́тор українська
гуто́ра українська
гута́рка українська
гу́тарка українська
*gutorъ ?
govorъ «говір» ?
гу́танка «розмова, балачка» ?
гут- (слц. hút-) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.