ГИДЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

гад

зіставлення з дінд. nāgá- «гад» (Machek ESJČ 154) позбавлене підстав;
іє. *guēdh-, *guōdh- «щось огидне, бридке», можливо, з давнішого *guōudh-, *guēudh-, до якого в такому разі слід зводити і гидь, гидки́й;
споріднене з лит. geda «сором, стид», двн. quat «бруд», гол. kwaad «злий», нім. Kot «бруд»;
псл. gadъ;
р. бр. болг. м. гад, др. гадъ, п. нл. gad, ч. слц. вл. had, схв. гȁд, слн. gàd, стсл. ГАДЪ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

га́ддя
гаденя́
га́дина
га́дити «ганьбити»
гадови́ще «місце скупчення гадів»
гадь
гадьва́ «гадюки» (зб.)
гадю́га «га«дюка»
гадю́к «тс.»
гадю́ка
гадюкуватий
гадю́ра «велика гадюка; лайлива назва»
гадю́цький
гадюча́
гадюченя́
гадючий
гадю́чина «м’ясо гадюки»
гадючи́ння «скинута гадюча шкіра»
гадю́читися «звиватися як гадюка»
гадю́чиця «гадюка-самка»
гадю́чник «зміїне гніздо»
гадю́ччя
гадю́шник «зміїне гніздо»
гадя́ «гадюченя, змієня»
га́дячий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гад білоруська
гад болгарська
had верхньолужицька
kwaad «злий» голландська
quat «бруд» давньоверхньонімецька
nāgá- «гад» давньоіндійська
гадъ давньоруська
*g індоєвропейська
geda «сором, стид» литовська
гад македонська
gad нижньолужицька
Kot «бруд» німецька
gad польська
gadъ праслов’янська
гад російська
гȁд сербохорватська
had словацька
gàd словенська
had чеська
*g «щось огидне, бридке» ?
*g ?
*g ?
гидь ?
гидки́й ?
ГАДЪ ?

гид «нечисть, бруд; мерзотник; [огида]»

;
;
протилежне значення в південнослов’янських мовах розвинулося, можливо, як наслідок табуїстичного вживання відповідних слів,– щоб не зурочити: «робити гидким» зам. «прикрашати, робити привабливим», «гидота» зам. «окраса, оздоба» і под;
первісне значення іменника – «те, що викликає відразу, огиду», звідки первісне значення дієслова «викликати відразу, огиду», «гидувати»;
у такому разі споріднене з дінд. gūtha- «кал» (з тим самим вокалізмом);
іє. *guūdh-/*guō(u)dh-, де -dh-,– можливо, лише детермінант;
псл. gydъ (gyda), gyditi з паралельними формами gyzdъ, gyzda, з тим самим коренем, що й у псл. gadъ. (укр. гад);
р. [гид] «гад», [ги́дить], бр. гі́дзіць «викликати відразу; нудити», п. ст. gid «огида; огидна людина», [gizd] «огида», [giździć] «бруднити; соромити», ч. hyzditi «чорнити, псувати», ст. hyzd «бридкість», [hyzda] «огида», слц. hyd «свійська птиця; [паразити (воші, блохи, блощиці)]», вл. hidźić «відчувати відразу, ненавидіти», hida «ненависть», болг. ги́здя «прикрашаю, оздоблюю», ги́зда «красуня; кокетка; модниця», м. гизди «оздоблює, прикрашає», схв. ги́здати «прикрашати, добре одягати», ги́зда «окраса, оздоба; пиха; модниця», слн. gízdav «дженджуристий, такий, що любить добре одягатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ги́ди́ти
ги́діти
гидки́й
гидкува́ти «гидувати»
гидли́вий
ги́дний
ги́днути
ги́достний
гидо́т «мерзотник»
гидо́та
гидува́ти
ги́дшати
гидь «тс.»
гидю́чий
ги́жа «гидота»
не́гидь «огидне»
оги́да
оги́дли́вий
оги́дний
оги́дник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гі́дзіць «викликати відразу; нудити» білоруська
ги́здя «прикрашаю, оздоблюю» болгарська
hidźić «відчувати відразу, ненавидіти»«ненависть» верхньолужицька
hida «відчувати відразу, ненавидіти»«ненависть» верхньолужицька
gūtha- «кал» (з тим самим вокалізмом) давньоіндійська
*guūdh-/*guō(u)dh- індоєвропейська
гизди «оздоблює, прикрашає» македонська
gid «огида; огидна людина» польська
gydъ (gyda) праслов’янська
гад праслов’янська
гид «гад» російська
ги́здати «прикрашати, добре одягати» сербохорватська
hyd «свійська птиця; [паразити (воші, блохи, блощиці)]» словацька
gízdav «дженджуристий, такий, що любить добре одягатися» словенська
ги́дить українська
gizd «огида» українська
giździć «бруднити; соромити» українська
hyzda «огида» українська
ги́зда «красуня; кокетка; модниця» українська
ги́зда «окраса, оздоба; пиха; модниця» українська
hyzditi «чорнити, псувати» чеська
зурочити: «робити гидким» ?
-dh- ?
gyzda ?
гад ?
гад ?
gid «огида; огидна людина» ?
hyzd «бридкість» ?

ґвазда́ти «місити Ж; мазюкати, забруднювати, ялозити; базікати Я»

псл. gvazdati, пов’язане чергуванням голосних із gyzditi «гидити», gyditi, укр. ги́дити, гидки́й (пор. подібне чергування у кваски́слий].– Фасмер І 398; Преобр. І 121; Потебня РФВ 3, 162; Sławski І 383–384; Brückner 165; ЭССЯ 7, 181.– Див. ще гид;
р. [гва́зда] «сльота», гва́здаться «бруднитися», п. [gwazdać] «мазати; ляпати, мазюкати, дряпати; партачити; паскудити, бруднитися», слц. [hvaždiť] «різати», слн. [gvazdati] «базікати, ляпати язиком»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ґва́дзяти «мазюкати, ялозити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gwazdać «мазати; ляпати, мазюкати, дряпати; партачити; паскудити, бруднитися» польська
gvazdati праслов’янська
gyzditi «гидити» праслов’янська
gyditi праслов’янська
гва́зда «сльота» російська
гва́здаться «бруднитися» російська
hvaždiť «різати» словацька
gvazdati «базікати, ляпати язиком» словенська
ги́дити українська
гидки́й (пор. подібне чергування у квас -- ки́слий].-- Фасмер І 398; Преобр. І 121; Потебня РФВ 3, 162; Sławski І 383--384; Brückner 165; ЭССЯ 7, 181.-- Див. ще гид. українська

ги́знути «гноїтися, наривати»

псл. *gyzdnǫti від *gyzdъ, паралельного до gydь (укр. гид(ь), ги́дити), що виникло внаслідок чергування d : zd в суфіксі;
отже, первісне значення – «ставати гидким, огидним, сповнятися гиддю»;
п. [giździć] «бруднити, псувати», [gizd] «бруд», ч. hyzditi «спотворювати, чорнити», [hyzda] «огида», ст. hyzd «бридкість», слц. hyzdiť «чорнити, зневажати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
giździć «бруднити, псувати» польська
*gyzdnǫti праслов’янська
hyzdiť «чорнити, зневажати» словацька
gizd «бруд» українська
hyzda «огида» українська
hyzditi «спотворювати, чорнити» чеська
ги́дити ?
hyzd «бридкість» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.