ГАЙДАРКА — ЕТИМОЛОГІЯ
гайда́й «вівчар; волар Ж; волоцюга ж; здоровань ж»
очевидно, запозичення з румунської мови;
рум. haidắu «пастух волів, корів» (мн. haidăi) виводиться від уг. hajtó «погонич», пов’язаного з hait «гнати», яке може бути зіставлене з hait «скривляти» або з манс. chujt- «спонукати, підганяти»;
форми з суфіксом -ар могли виникнути на українському ґрунті в результаті зближення з га́йда «(пастуша) флейта»;
п. hajdaj «старший пастух»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гайда́р
«вівчар»
гайда́рка
«ціпок вівчара»
гайдарюва́ти
гайде́й
«волар; волоцюга; здоровань; нечепура МСБГ»
гайта́р
«волоцюга»
гойда́р
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| chujt- «спонукати, підганяти» | мансійська |
| hajdaj «старший пастух» | польська |
| haidắu «пастух волів, корів» (мн. haidăi) | румунська |
| hajtó «погонич» | угорська |
| hait «гнати» | ? |
| hait «скривляти» | ? |
| ар могли виникнути на українському ґрунті в результаті зближення з га́йда «(пастуша) флейта» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України