ГАЛУН — ЕТИМОЛОГІЯ

галу́н (назва різних сірчанокислих солей)

результат видозміни давнішої форми алу́н «тс.», можливо, під впливом галу́н «золота або срібна тасьма»;
р. бр. галу́н, п. halun, слц. galun, слн. galún;
Фонетичні та словотвірні варіанти

галун (XVII ст.)
галу́нити
га́лу́нка «крашанка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
галу́н білоруська
halun польська
галу́н російська
galun словацька
galún словенська
алу́н «тс.» ?
галу́н «золота або срібна тасьма» ?

галу́н «золота, срібна або мішурна тасьма; нашивка з такої тасьми»

запозичено з французької мови через посередництво російської і польської мов;
фр. galon «галун» є похідним від етимологічно неясного galonner «прикрашати стрічкою»;
р. бр. галу́н, п. galon, ч. galounka, kaloun, слц. galún, болг. гало́н, схв. гȁлӯн, слн. galonírati «нашити декоративну тасьму»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гало́н
галу́нний
ґалу́нок «строката стрічка»
ґальо́н
гальо́нка «тс.»
ґаля́ня «жінка, що любить наряджатися, чепуритися; кокетка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
галу́н білоруська
гало́н болгарська
galon польська
галу́н російська
гȁлӯн сербохорватська
galún словацька
galonírati «нашити декоративну тасьму» словенська
galon «галун» французька
galounka чеська
kaloun чеська
galonner «прикрашати стрічкою» ?

гал «невелика куля»

вважається запозиченням з германських мов;
свн. galle «пухлина на нозі коня», двн. gealla «тс.», з якими, можливо, пов’язане це слово, походять від лат. galla «наріст», спорідненого з дінд. gúlma- «пухлина», алб. gogëlë «куля; гал (на рослині)», свн. kolle (kol) «голова» (Richhardt 52; Brückner 133; Bern. I 292; Kluge–Mitzka 229; Walde–Hofm. I 580);
допускається й можливість власне праслов’янського походження, зокрема зв’язку з го́лий (пор. р. голы́ш «круглий камінець») і з [гал1] «галявинка», га́лька «круглі камінці» (Москаленко УІЛ 47; Фасмер І 388; Sławski І 253);
пов’язання з ґу́ля, псл. gulja (Ondruš Sl. Wortst. 131), як і виведення від гіпотетичного псл. galiti «кидати» (Machek ESJČ 158), недостатньо обґрунтоване;
р. діал. бр. га́лка «кулька», п. gałka «тс.», ч. hálka «хворобливий наріст на рослинах», слн. [gȃlka] «чорнильний горішок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

га́ка «тс.»
га́ли «нарости на рослині, викликані паразитами; [литки]»
ґа́ли «литки»
гали́ти «прасувати галом»
га́лка (1637)
га́ло «куля; скляна куля для прасування»
галу́н «вареник із грушею»
га́лух «кілька галушок, що зліпилися докупи»
галу́ха «велика галушка»
галу́шка
галу́шник «любитель галушок»
галущи́ця «галушки»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gogëlë «куля; гал (на рослині)» албанська
га́лка «кулька» білоруська
gealla «тс.» давньоверхньонімецька
gúlma- «пухлина» давньоіндійська
galla «наріст» латинська
gałka «тс.» польська
gulja праслов’янська
galiti «кидати» праслов’янська
га́лка «кулька» російська
galle «пухлина на нозі коня» середньоверхньнімецька
kolle «голова» (kol)(Richhardt 52; Brückner 133; Bern. I 292; Kluge--Mitzka 229; Walde--Hofm. I 580) середньоверхньнімецька
gȃlka «чорнильний горішок» словенська
hálka «хворобливий наріст на рослинах» чеська
го́лий (пор. р. голы́ш «круглий камінець») ?
га́лька «круглі камінці» ?
гал «галявинка» (пор. р. голы́ш «круглий камінець») ?
ґу́ля ?
га́лка «кулька» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України