ВІЩАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
віща́ти
запозичене в давньоруську мову з старослов’янської;
стсл. вѣштати «говорити, радитись» (звідки кн. болг. веща́я «віщаю») є староболгарським рефлексом псл. větjati, ітератива до vētiti «говорити»;
закономірним відповідником старослов’янської форми є укр. -вічати;
р. веща́ть, бр. вяшча́ць, др. вЪщати «говорити, проповідувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
віща́тель
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вяшча́ць | білоруська |
| вЪщати «говорити, проповідувати» | давньоруська |
| větjati | праслов’янська |
| веща́ть | російська |
| вѣштати «говорити, радитись» (звідки кн. болг. веща́я «віщаю») | старослов’янська |
| -вічати | українська |
| vētiti «говорити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України