ВЕРЗТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

у східнослов’янських мовах значення говоріння вторинне, похідне від «плести», пор. укр. плітки́, рос. спле́тни та ін;

іє. *uergh- «з’єднувати, зв’язувати, стискати», похідне від *uег«крутити, гнути»;

споріднене з лит. veržti «зв’язувати, затягувати, тиснути», viržis «посторонок, канат», двн. wurkjan «давити, душити», нвн. würgen «тс.», дісл. virgill «вірьовка», днн. wurgill «тс.», гр. ἐρχατάω «загороджую», ἐρχατος «огорожа, сад», дінд. varjati «вити, крутити»;

псл. v^ьrzti «зв’язувати»;

р. [ве́рзить] «говорити нісенітниці, брехати; робити не до ладу», [верзти́], бр. вярзці́ «тс.», др. верзати «в’язати», болг. връ́звам «зв’язую, зав’язую», м. врзува «зв’язує, прив’язує», схв. завṕсти «зв’язати, зав’язати», слн. vřzniti «відчиняти», стсл. поврѣсти «зв’язати, зав’язати»;

не зовсім ясне;

можливо, похідне від *вергти, незасвідченого фонетичного варіанта дієслова верзти́ «*плести, в’язати» (див.);

можливо, похідне утворення від *вергти, незасвідченого варіанта дієслова верзти́ «*плести»;

складене утворення з основ дієслів [ко́рзати] «плести» і верзти́ (див.);

запозичення з церковнослов’янської мови;

цсл. отъвьрзати, стсл. отъвръзати «тс.» утворене з префікса отъ-, якому відповідає укр. від-, та дієслова вьрзати, стсл. връзати «в’язати», спорідненого з укр. верзти́;

р. отверза́ть, др. отверзати;

афективне утворення, паралельне до варня́кати, базі́кати, верзти́;