ВЕРЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

ва́ре «чи можливо це»

не зовсім ясне;
виводиться від рум. oáre «хіба, невже», джерелом якого є лат. *volet (=vult) «він хоче», споріднене з гот. wiljan «хотіти», лит. viliúos «сподіваюсь», укр. во́ля (Scheludko 128; Vincenz 14; Niţă-Armaş та ін. Romanoslavica 16, 92; Vrabie Romanoslavica 14, 178; Walde–Hofm. II 828–830);
іноді припускається, що укр. ва́ре разом із слц. vari походить від варува́ти, як п. wara «геть, стережись», з розвитком значення від застереження до сумніву, непевності, питання, а укр. ва́рко, ва́ркось походять безпосередньо від п. wara (Cranjală 417–419);
ч. [vara(he)], слц. vari «хіба, мабуть»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ва́рі «хіба»
ва́рко «може, ймовірно»
ва́ркось «тс.»
ве́ра «мабуть»
ве́ре «чи справді; невже»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
wiljan «хотіти» готська
*volet «він хоче» (=vult) латинська
viliúos «сподіваюсь» литовська
wara «геть, стережись» польська
wara польська
oáre «хіба, невже» румунська
vari словацька
vari «хіба, мабуть» словацька
во́ля українська
ва́ре українська
ва́рко українська
vara(he) чеська
ва́ркось ?


верзти́ «базікати, говорити дурниці»

псл. vьrzti «зв’язувати»;
споріднене з лит. veržti «зв’язувати, затягувати, тиснути», viržis «посторонок, канат», двн. wurkjan «давити, душити», нвн. würgen «тс.», дісл. virgill «вірьовка», днн. wurgill «тс.», гр. ἐρχατάω «загороджую», ἐρχατος «огорожа, сад», дінд. varjati «вити, крутити»;
іє. *uergh- «з’єднувати, зв’язувати, стискати», похідне від *uег«крутити, гнути»;
у східнослов’янських мовах значення говоріння вторинне, похідне від «плести», пор. укр. плітки́, рос. спле́тни та ін;
р. [ве́рзить] «говорити нісенітниці, брехати; робити не до ладу», [верзти́], бр. вярзці́ «тс.», др. верзати «в’язати», болг. връ́звам «зв’язую, зав’язую», м. врзува «зв’язує, прив’язує», схв. завṕсти «зв’язати, зав’язати», слн. vřzniti «відчиняти», стсл. поврѣсти «зв’язати, зав’язати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

варзя́кати
вер «тс.»
верзи́ло «брехун»
верзи́ця «базіка»
верзі́кати
верзі́ння «базікання; сни»
верзти́ся «снитися, ввижатися»
верзу́н «постіл; виплетена з соломи посудина Па»
верзю́кати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вярзці́ «тс.» білоруська
връ́звам «зв’язую, зав’язую» болгарська
ἐρχατάω «загороджую» грецька
wurkjan «давити, душити» давньоверхньонімецька
varjati «вити, крутити» давньоіндійська
virgill «вірьовка» давньоісландська
wurgill «тс.» давньонижньонімецька
верзати «в’язати» давньоруська
*uergh- «з’єднувати, зв’язувати, стискати» індоєвропейська
veržti «зв’язувати, затягувати, тиснути» литовська
врзува «зв’язує, прив’язує» македонська
würgen «тс.» нововерхньонімецька
v «зв’язувати» праслов’янська
спле́тни російська
ве́рзить «говорити нісенітниці, брехати; робити не до ладу» російська
завṕсти «зв’язати, зав’язати» сербохорватська
vřzniti «відчиняти» словенська
поврѣсти «зв’язати, зав’язати» старослов’янська
плітки́ українська
верзти́ українська
viržis «посторонок, канат» ?
ἐρχατος «огорожа, сад» ?
*uег «крутити, гнути» ?
від «плести» ?
плітки́ ?

верм'я́ний «рум’яний-.;Ж, Бі, червонощокий Пі»

[верм՝я́но] «рум’янець» Бі;
очевидно, походить від псл. *vьrm- «черв’як» (др. вермие «сарана, черви»), як укр. черво́ний від псл. *čьrѵь «черв’як»;
у такому разі споріднене з лит. varmas «комаха», прус. warmun «червоний», wormyan, urminan «тс.», гот. waúrms «черв’як», двн. wurm, англ. worm, лат. vermis «тс.»;
сумнів щодо існування псл. *vьrm- (Mátl Sborník FFBrU 13, 37–40) втрачає ґрунт у світлі наведеного тут українського матеріалу, який досі не враховувався;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вер
верня́ний
вир
вірня́ний «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
worm англійська
waúrms «черв’як» готська
wurm давньоверхньонімецька
vermis «тс.» латинська
varmas «комаха» литовська
*v «черв’як» (др. вермие «сарана, черви») праслов’янська
«черв’як» праслов’янська
*v праслов’янська
warmun «червоний» прусська
черво́ний українська
wormyan ?
urminan «тс.» ?

верх

псл. *vьrхъ;
споріднене з лит. viršùs, лтс. vìrsus «верхня частина», дангл. wearr «мозоля», ірл. ferr «краще», лат. verrūca «горб, прищ, бородавка», дінд. várṣman- (varṣmán-) «висота, верх, верховина»;
іє. *ursu-s (іменник u-основи) від кореня *uer-s- «підвищене місце»;
р. бр. верх, др. вьрхъ, п. wierzch, ч. слц. vrch, вл. нл. wjerch, полаб. värch, болг. връх, м. врховен «верховний», схв. врx, слн. vŕh, стсл, врьхъ, вpъхъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вер «поверхня»
ве́рес «тс.»
ве́рех «зверху, поверх»
верха́ми
верхи́ «верхня частина рибальської сітки»
ве́рхи
ве́рхівень «вершник»
верхіве́ць «тс.; [верховинець]»
верхі́вка
верхі́вля
верхівни́й «вершник»
верхі́в'я
верхнє́к «верх печі»
верхни́на «вершки з молока»
ве́рхній
верхня́к
верхня́нка «верхній одяг, сюртук»
верхова́ти «мати зверхність»
верхо́ва́тий «високий; з верхом»
верховенство
верхове́ць «вершник»
верхови́к «вершник; північний вітер; рибалка, що при витяганні рибальської сітки тягне верхи Дз»
верхо́ви́на́
верхови́нець
верхови́нський
верхови́нщина «гірська місцевість»
верхови́ці «гори»
верхо́вний
верхо́вник «найвищий, найголовніший»
верхо́м
верша́ва «вершина»
верша́к «верхівка дерева»
верша́лина «борона з верхньої частини дерева»
ве́ршень «вершник»
вершєк «вершина»
верши́на
верши́ти
верші́й «той, хто вершить стіг сіна»
верші́ль «верхній одвірок»
вершки́
вершкі́вка «солодка страва з желатину, цукру, міцного вина та ін.»
вершкува́ти (с.-г.)
ве́ршний «не повний»
ве́ршни́к
ве́ршня «поверхня»
вершня́к «один з пилярів, що стоїть зверху»
дове́ршений
доверши́тель
зверх «зверху»
зве́рха «на поверхні, зовні»
зве́рхник «начальник, старший»
зверхнина́ «начальство; влада, гегемонія»
зве́рхній
зве́рхність
зве́рху
зве́ршення
звершеня́ти «перемагати, знищувати»
зверше́чку
зверши́ти «насипати верх; минути верхів’я»
на пове́рсі «знадвору, зокола»
наве́рх наверху́
наве́рхня «корпус, коробка, фут ляр»
наве́ршник «покришка маснички»
навершня́к «тс.»
назве́рх
напове́рхний
переве́ршувати
пове́рся «по верх»
пове́рх
по́верх
пове́рхник «верхній камінь у ручних жорнах»
пове́рхниця «товста суконна онуча; попона поверх сідла»«вид вишивки»
поверша́ти «зверхність»
повірхни́к «дах над частиною кошари в гуцулів, де доять овець»
су́вершок «вершок дерева»
уве́рх
узве́ршина «вершина»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
верх білоруська
връх болгарська
wjerch верхньолужицька
wearr «мозоля» давньоанглійська
várṣman- «висота, верх, верховина» (varṣmán-) давньоіндійська
вьрхъ давньоруська
*ursu-s від кореня *uer-s- «підвищене місце» (іменник u-основи) індоєвропейська
ferr «краще» ірландська
verrūca «горб, прищ, бородавка» латинська
vìrsus «верхня частина» латиська
viršùs литовська
врховен «верховний» македонська
wjerch нижньолужицька
värch полабська
wierzch польська
*v праслов’янська
верх російська
врx сербохорватська
vrch словацька
vŕh словенська
стсл українська
врьхъ українська
вpъхъ українська
vrch чеська

вир

псл. virъ;
споріднене з лит. vỹrius «вир», лтс. virags, лат. vertex «тс.», аром. viró «глибоке місце у воді»;
інші ступені чергування відображені у стсл. вкрѣти (псл. *vьrěti) «кипіти, клекотіти», ч. vříti, укр. [врі́ти], лит. vìrti «кипіти», лтс. virt «кипіти, варитися», а також в укр. [ізві́р] «джерело», схв. ùзвор «тс.», укр. варити;
безпосередній зв’язок з ви́ти (Machek ESJČ 690) остаточно не доведений;
р. діал. болг. вир, бр. вір, п. wir, ч. слц. слн. vír, м. вир «калюжа, водоймище», схв. вир, стсл. виръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вер «вир»
ви́рей «тс.»
вири́стий
ви́рити «вирувати»
ви́рник
вирува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
viró «глибоке місце у воді» аромунський
вір білоруська
вир болгарська
vertex «тс.» латинська
virags латиська
virt «кипіти, варитися» латиська
vỹrius «вир» литовська
vìrti «кипіти» литовська
вир «калюжа, водоймище» македонська
wir польська
virъ праслов’янська
вир російська
ùзвор «тс.» сербохорватська
вир сербохорватська
vír словацька
vír словенська
вкрѣти «кипіти, клекотіти» (псл. *vьrěti) старослов’янська
виръ старослов’янська
врі́ти українська
ізві́р «джерело» українська
варити українська
vříti чеська
vír чеська
ви́ти ?
вир ?

ві́ра «довір’я, впевненість; релігія»

псл. věra ‹*vēra;
споріднене з ав. var- «вірити», varəna«віра», ос. urnyn «вірити», гот. tuzwērjan «сумніватися», дісл. vár «обіцянка», двн. wâra «правда, вірність, милість», свн. wār «дійсний, справжній», нвн. wahr «тс.», лат. vērus «дійсний, справжній, істинний», ірл. fir «вірний»;
іє. *uēr- «справжній»;
р. бр. м. ве́ра, др. вѣра, п. wiara, ч. víra, слц. viera, вл. нл. wěra, болг. вя́ра, схв. вјȅра, слн. véra, стсл. вѣра;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безві́рник
безві́р'я
вір (у виразі брати на вір «на віру»)
ві́рисний «імовірний, вірогідний»
віри́тель «кредитор»
ві́рити
ві́рний
ві́рник «довірена особа; [парафіянин ВеУг]»
вірня́нка «вірна дружина»
ві́рувати
віру́тний «дійсний, справжній»
віру́тник «вірник»
ві́рую «credo»
ві́рчий
ві́рщик
вір'я́н «сват»
дові́ра
дові́рливий
дові́р'я
довіря́ти
достові́рний
запові́рити «ввірити»
зві́рість «звірка»
зві́рки
зві́рник
звіря́ти
звіря́тися
зневі́ра
зневі́ритися
зневі́р'я
неві́ра
неві́рник
неві́рство
неві́р'я
недові́р «недові́р’я; недовірок»
недові́ркуватий
недові́рливий
недовірок
недовір'я
переві́рка
переві́рник
перевіря́ти
пові́рити
пові́рка
пові́рник
пові́р'я
прові́рка
провіря́ти
сповіря́ти
спроневі́ритися
уві́ритися
Етимологічні відповідники

Слово Мова
var- «вірити» авестійська
ве́ра білоруська
вя́ра болгарська
wěra верхньолужицька
tuzwērjan «сумніватися» готська
wâra «правда, вірність, милість» давньоверхньонімецька
vár «обіцянка» давньоісландська
вѣра давньоруська
*uēr- «справжній» індоєвропейська
fir «вірний» ірландська
vērus «дійсний, справжній, істинний» латинська
ве́ра македонська
wěra нижньолужицька
wahr «тс.» нововерхньонімецька
urnyn «вірити» осетинська
wiara польська
věra праслов’янська
ве́ра російська
вјȅра сербохорватська
wār «дійсний, справжній» середньоверхньнімецька
viera словацька
véra словенська
вѣра старослов’янська
víra чеська
varəna «віра» ?

Ві́ра (жіноче ім’я)

старослов’янська калька грецької власної назви Πίστις, утвореної на основі апелятива πίστις «віра»;
р. бр. болг. Ве́ра, др. Вѣра, ч. Věra, стсл. Вѣра;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Ве́ра білоруська
Ве́ра болгарська
Вѣра давньоруська
Ве́ра російська
Вѣра старослов’янська
Věra чеська
πίστις «віра» ?

оберести́тися «загорнутися, закутатися; задушитися»

неясне;
висловлювалась думка (Reichenkron ZfSlPh 17/1, 149) про утворення з об+вер(е)т-;
можливе припущення про зв’язок з [бе́рест] «верхня кора берези» (з огляду на використання березової кори для ізоляції речей від вологи) або з *верз(а)ти (псл. *vьr̥zti) «в’язати» (в такому разі обер- з *обвер-);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
об ?
вер ?
е ?
т- ?
бе́рест «верхня кора берези» (з огляду на використання березової кори для ізоляції речей від вологи) ?
*верз(а)ти «в’язати» (псл. *vьr̥zti)(в такому разі обер- з *обвер-) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.