ВАЛЕР'ЯН — ЕТИМОЛОГІЯ

Валеріа́н

через старослов’янську мову запозичено з латинської;
лат. Valerius (чоловіче ім’я), Valeriānus «Валеріїв» (присвійне) утворено на основі дієслова valēre «бути сильним, здоровим, фізично спроможним на щось»;
р. Валериа́н, Вале́рий, бр. Валяр’я́н, Вале́рый, п. Walerjan, ч. Valerián, Valérie, слц. Valeriján, Valér, болг. Валериа́н, Вале́ри, слн. Valerijan, Valerij, стсл. Валериганъ, Оуалерій;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Валеріанъ
Вале́рій
Вале́рія
Валер'я́н
Оуаллерій
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Валяр'я́н білоруська
Валериа́н болгарська
Valerius (чоловіче ім’я) латинська
Walerjan польська
Валериа́н російська
Valeriján словацька
Valerijan словенська
Валериганъ старослов’янська
Вале́рий українська
Вале́рый українська
Вале́ри українська
Valerián чеська
Valeriānus «Валеріїв» (присвійне) ?
valēre «бути сильним, здоровим, фізично спроможним на щось» ?


самар'я «валеріана лікарська, Valeriana officinalis L.» (бот.)

неясне;
можливо, результат видозміни форми [валер’ян] подібно до [овер’ян, маріян] «тс.»;
пор. також р. [самаре́я] (бот.) «корінь сарсапарелю»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
самаре́я «корінь сарсапарелю» (бот.) російська
валер'ян «тс.» українська
овер'ян українська
маріян українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.